Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 2-659/12 (439/659/12)
провадження № 61-37404св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Спільне товариство з обмеженою відповідальністю "СТЛ Екструзія",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добропласт",
третя особа - відділ державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "СТЛ Екструзія" на постанову Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Копняк С. М.,
Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2012 року Спільне товариство з обмеженою відповідальністю "СТЛ Екструзія" (далі - СТОВ "СТЛ Екструзія") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропласт" (далі - ТОВ "Добропласт"), третя особа - відділ державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції Львівської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 27 травня 2009 року між СТОВ "СТЛ Екструзія" і ТОВ "Добропласт" укладено господарський контракт на поставку комплектуючих профільної системи білоруського та російського виробництва, які застосовуються при виготовленні віконних та дверних блоків за номенклатурою та за цінами, вказаними в додатках, які є невідємною частиною договору.
У цей же день між СТОВ "СТЛ Екструзія" як іпотекодержателем,
ТОВ "Добропласт" як покупцем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець, який є майновим поручителем покупця згідно з контрактом, з метою забезпечення належного виконання останнім зобов`язань за контрактом передав в іпотеку нежитлове приміщення (лазню) на АДРЕСА_1, загальною площею 788,7 кв. м.
Розділом 4 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки в разі порушення іпотекодавцем будь-якої з вимог контракту та/або цього договору іпотеки; звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на вибір іпотекодержателя: на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 лютого 2011 року у справі № 17/166(10) стягнуто з ТОВ "Добропласт" на користь СТОВ "СТЛ Екструзія" 36 130,86 євро основного боргу, 3 831,92 євро пені, а всього - 39 962,78 євро, а також 399,63 євро державного мита та 216,67 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вищезазначеного рішення суду 11 липня 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 17/166(10), виданого
11 квітня 2011 року Господарським судом Львівської області. Станом
на 10 травня 2012 року на виконання рішення суду з ТОВ "Добропласт" стягнуто 2 783,58 євро, боргові зобов`язання у розмірі 33 347,28 євро не виконані.
Вказувало, що відповідачі також зобов`язані відшкодувати витрати на правову допомогу та витрати, пов`язані з явкою до суду.
На підставі викладеного СТОВ "СТЛ Екструзія" просило: звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі йому права власності на нежитлове приміщення (лазню) на АДРЕСА_1, загальною площею 788,7 кв. м; стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу та витрати, пов`язані з явкою до суду.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Бродівського районного суду Львівської області
від 15 жовтня 2012 року (в складі судді Бородійчук О. І.) позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 травня 2009 року, укладеним між ТОВ "СТЛ Екструзія" як іпотекодержателем і
ТОВ "Добропласт" як покупцем згідно з контрактом, ОСОБА_1 як іпотекодавцем - майновим поручителем, посвідченим приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області Кривіцькою М. А., зареєстрованим за № 1091, шляхом передачі права власності на предмет іпотеки - нежитлового приміщення (лазня), загальною площею 788,7 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 .
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ТОВ "Добропласт" на користь
СТОВ "СТЛ Екструзія" у відшкодування понесених судових витрат 3 222 грн.
Відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних з явкою до суду.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ "Добропласт" не виконало взятих на себе договірних зобов`язань, які забезпечені іпотекою, у зв`язку з чим іпотекодержатель - СТОВ "СТЛ Екструзія", набув права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на це майно, оскільки чинним законодавством України не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, а разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 08 червня 2016 року
(в складі колегії суддів: Кабаля І. І., Монастирецького Д. І., Шандри М. М.) заочне рішення Бродівського районного суду Львівської області
від 15 жовтня 2012 року змінено та викладено резолютивну частину рішення місцевого суду в наступній редакції.
Позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 травня 2009 року, укладеним між ТОВ "СТЛ Екструзія" як іпотекодержателем і
ТОВ "Добропласт" як покупцем згідно з контрактом, ОСОБА_1 як іпотекодавцем - майновим поручителем, посвідченим приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області Кривіцькою М. А., зареєстрованим за № 1091, шляхом передачі права власності на предмет іпотеки нежитлового приміщення (лазня) загальною площею 788,7 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1, вартістю 3 389 580 грн без врахування податку на додану вартість (далі - ПДВ), визначеною шляхом проведення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, або 444 827 дол. США.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто порівну з ОСОБА_1 і ТОВ "Добропласт" на користь СТОВ "СТЛ Екструзія" 3 222 грн судових витрат за подання позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак помилково не зазначив у резолютивній частині вартості предмета іпотеки, визначеної у пункті 1.7 іпотечного договору, тому рішення місцевого суду в цій частині необхідно змінити. Жодних належних та допустимих доказів в підтвердження позивачем понесених витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних з явкою його представників до суду не представлено, в зв`язку з чим судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні даних позовних вимог. Разом з тим, солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року (в складі колегії суддів Дем`яносова М. В., Іваненко Ю. Г., Маляренка А. В., Леванчука А. О.,
Ступак О. В.) рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала касаційного суду мотивована тим, що можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335
та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша
статті 37 Закону України "Про іпотеку").
Неповнота з`ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом.
Постановою Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року (в складі колегії суддів Лященко Н. П., Гуменюка В. І., Романюка Я. М., Охрімчук Л. І., Сімоненко В. М.) у задоволенні заяви СТОВ "СТЛ Екструзія" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року відмовлено.
Постанова Верховного Суду України мотивована тим, що доводи заявника про те, що норми матеріального права неоднаково застосовані судом касаційної інстанції, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, за одних і тих же встановлених судом фактичних обставин, є необґрунтованими.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 25 червня 2018 року про виправлення описки) рішення Бродівського районного суду Львівської області
від 15 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто зі СТОВ "СТЛ Екструзія" на користь ОСОБА_2 3 544,20 грн судового збору, сплаченого останньою за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до
статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. При цьому застереження e договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
Суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем. Разом з тим, позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "СТЛ Екструзія", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2012 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2, не будучи ні стороною контракту, ні стороною іпотечного договору, не наділена повноваженнями щодо регулювання питання способу звернення стягнення, за умови, що підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, які передбачені пунктом 4.1 іпотечного договору, статтями 3, 7, 33 Закону України "Про іпотеку", є такими, що настали, існують, та є очевидними.
Саме по собі посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що остання не залучалась до участі у справі, не може бути достатньою та обґрунтованою обставиною, яка свідчить про вирішення місцевим судом про її права та обов`язки. Рішення місцевого суду не стосується прав та обов`язків
ОСОБА_2 як особи, яка не була стороною контракту та стороною іпотечного договору, з яких випливають спірні правовідносини. Отже, ОСОБА_2 не мала права оскаржувати рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_2 пропустила строк на апеляційне оскарження без поважних причин, тому вказаний строк помилково був поновлений судом апеляційної інстанції. ОСОБА_2 як співвласник спірного майна з 2013 року мала можливість та могла довідатись про зміну власника об`єкту спільної сумісної власності, щодо якого надала згоду на передачу в іпотеку на умовах, визначених її чоловіком особисто. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про закриття провадження у справі, проте апеляційним судом його безпідставно відхилено.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що не можна визнавати судовим рішенням права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Конкретний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не впливає на обсяг прав та обов`язків співвласника іпотечного майна, на яке звертається стягнення.
Крім того, після набуття права власності на спірне майно на підставі рішення суду першої інстанції, ТОВ "СТЛ Екструзія" відчужила це майно на користь ОСОБА_3, який у подальшому здійснив перебудову вищевказаного предмета іпотеки.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4, подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що вона не була стороною цього спору, тривалий час не проживає зі своїм чоловіком (іпотекодавцем), тому про рішення місцевого суду дізналася лише 11 вересня 2015 року, після чого оскаржила його до апеляційного суду, оскільки судом рішенням вирішено питання про її права та інтереси. Отже, строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Позивач знав, що предмет іпотеки також належить ОСОБА_2, проте навмисне не залучив її до участі у справі. Крім того, під час розгляду справи, позивач не вказував на безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження та не оскаржував ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження. Оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, зокрема щодо відсутності підстав для визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду, а доводи касаційної скарги є безпідставними.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
08 серпня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 травня 2009 року між СТОВ "СТЛ Екструзія" і
ТОВ "Добропласт" укладено контракт на поставку комплектуючих профільної системи білоруського та російського виробництва, які застосовуються при виготовленні віконних і дверних блоків за номенклатурою і по цінах, вказаних у додатках, які є невід`ємною частиною договору.
З метою забезпечення виконання вищевказаного контракту 27 травня
2009 року між СТОВ "СТЛ Екструзія" (іпотекодержатель), ТОВ "Добропласт" (покупець) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець, який є майновим поручителем покупця згідно з контрактом, передав
в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених в договорі предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: нежитлове приміщення (лазню) загальною площею 788,7 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 .
Предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та остання надала згоду на укладення її чоловіком договору про передачу в іпотеку СТОВ "СТЛ Екструзія" вищевказаного майна.
У пункті 1.6 іпотечного договору зазначено, що відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 19 травня 2009 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", загальна вартість нерухомого майна становить 1 433 463 грн.
У пункті 1.7 іпотечного договору сторони цього правочину оцінили предмет іпотеки у розмірі 3 389 580 грн.
Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якої з вимог контракту та/або цього договору іпотеки; звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на вибір іпотекодержателя: на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.