Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа №243/6593/18
провадження №61-4623св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Слов`янська місцева прокуратура Донецької області,
відповідач - Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області,
відповідач - прокуратура Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу прокуратури Донецької області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2018 року у складі судді Гончарової А. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів Соломахи Л. І., Космачевської Т. В., Мальованого Ю. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області, прокуратури Донецької області, з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив стягнути на його користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Позов мотивовано тим, що 09 березня 2015 року слідчим відділом лінійного відділу на ст. Слов`янськ УМВС України на Донецькій залізниці відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 258 КК України.
26 березня 2015 року кваліфікацію кримінального правопорушення змінено на частину 3 статті 258, частину 2 статті 367 КК України.
02 квітня 2015 року позивачу повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України.
10 квітня 2015 року слідчим суддею Слов`янського міськрайонного суду Донецької області винесено ухвалу про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та на нього покладено ряд обов`язків, зокрема, у період часу с 20.00 год. до 06.00 год. наступного дня не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокуратури, суду.
Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2015 року позивача відсторонено від посади заступника начальника Слов`янської дистанції електропостачання Державного підприємства "Донецька залізниця".
Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 367 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Позивач посилається на те, що з 02 квітня 2015 року по 29 листопада 2017 року він незаконно перебував під слідством та судом, тривалий час докладав зусиль для доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації, що протягом цього часу він знаходився у напруженому психологічному стані, постійному стресі, оскільки слідчі дії проводилися з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства.
У зв`язку із відстороненням від займаної посади позивач втратив єдине джерело існування і був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв`язку із застосуванням до нього домашнього арешту було порушено його право на свободу пересування та особисту недоторканість.
Посилаючись на наведені обставини, позивач вказує на завдання йому моральної шкоди, розмір якої він оцінив в суму 1 000 000 грн та просив її відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Слов?янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 143 707,80 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що кримінальним переслідуванням ОСОБА_1, а саме притягненням його як обвинуваченого за частиною 2 ст. 367 КК України, застосуванням запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що обмежило його право на вільне пересування, відстороненням від займаної посади, внаслідок чого позивач втратив єдиний заробіток, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, погіршенні відносин із оточуючими людьми, позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок та бажань, необхідності застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя, зокрема, для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи складала 3 723,00 грн, за період з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (02 квітня 2015 року) до набрання виправдувальним вироком законної сили (20 червня 2018 року), що склало 143 707,80 грн (3 723,00 грн х 38,6 місяців).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі прокуратура Донецької області, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалені у справі рішення, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 118 875,39 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо розміру відшкодування шкоди не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не правильно визначено період перебування ОСОБА_1 під судом та слідством, а саме кінцеву дату перебування під судом та слідством.
Судами не враховано, що вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виправдано у вчиненні інкримінованих їм злочинів. На цей вирок прокурором та потерпілим було подано апеляційні скарги в частині виправдання ОСОБА_2 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 367 КК України.
Вирок щодо ОСОБА_1 не оскаржувався та відповідно до змісту ухвали апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2018 року не переглядався.
Оскільки вирок відносно ОСОБА_1 постановлено 29 листопада 2017 року, у встановлений ст. 395 КПК України тридцятиденний строк його не оскаржено, він у порядку ст. 532 КПК України набрав законної сили 29 грудня 2017 року. Отже розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 має визначатись за період з 02 квітня 2015 року по 29 грудня 2017 року, що складає 31,93 місяці і відповідно розмір моральної шкоди складає 118 875,39 грн (31,93 місяці х 3 723 грн). Обгрунтованих підстав для збільшення розміру відшкодування понад встановлений законом розмір ОСОБА_1 не доведено.
Стягуючи відшкодування по 20 червня 2018 року, суд першої інстанції, з яким безпідставно погодився апеляційний суд, вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 у якості підстави позову зазначав, що відшкодування він просить у зв`язку з тим, що з 02 квітня 2015 року по 29 листопада 2017 року незаконно перебував під судом та слідством. Стягнення коштів за більший період суперечить вимогам диспозитивності цивільного судочинства.
Задовольняючи частково позовні вимоги до Слов`янської місцевої прокуратури, судами порушено норми процесуального права щодо правосуб`єктності, оскільки Слов`янська місцева прокуратура не є юридичною особою, є структурним підрозділом юридичної особи - прокуратури Донецької області і відповідно до частини 1 ст. 46, частини 1 ст. 47 ЦПК України не є суб`єктом спірних правовідносин і не може виступати у справі відповідачем, відповідно і позовні вимоги до неї задоволенню не підлягають.
Відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подані.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.