Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 752/6166/17
провадження № 61-11498св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Закрите акціонерне товариство "Київгума" в особі ліквідатора Кудляка Євгена Васильовича,
відповідачі: Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко Оксана Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ЗАТ "Київгума" в особі ліквідатора Кудляка Є.В. звернулось до суду з позовом до державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ в місті Києві Коровайко О. С., приватного нотаріуса КМНО Некрилова К. Ю., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, у якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві Коровайко О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31230484 від 05 вересня 2016 року про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КІНО Некрилова К. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31214947 від 02 вересня 2016 року про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві Коровайко О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 310050069 від 22 серпня 2016 року про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у місті Києві Коровайко О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31065765 від 23 серпня 2016 року про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_5 та ОСОБА_8.
05 березня 2019 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду першої інстанції письмове клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заява мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), користуючись усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, має право звертатися виключно до господарського суду та лише у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, а відповідно до частини другої цієї статті ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження. Однак жоден з документів чи правочинів, на підставі яких за відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_8 було проведено державну реєстрацію об`єктів незавершеного будівництва: житлових корпусів №№ 16, 20, 21 за адресою: АДРЕСА_6, не є скасованими, анульованими чи визнаними недійсними або такими, на підставі яких відповідачі не мали права подавати заяву про державну реєстрацію нерухомого майна у встановленому чинним законодавством порядку. Також позивач не надав доказів того, що комітетом кредиторів ЗАТ "Київгума" приймались рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів боржника недійсними. Тому вважає, що позовні вимоги, подані від імені боржника ЗАТ "Київгума" ліквідатором Кудляком Є. В., підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року провадження у справі закрито.
Ухвала суду мотивована тим, що залучені відповідачі за заявленими ЗАТ "Київгума" в особі ліквідатора Кудляка Є. В. - державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного ТУЮ у м. Києві Коровайко О. С., а також приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов К. Ю. (на час вчинення реєстраційних дій нерухомого майна) є суб`єктами владних повноважень, відповідно заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування їх же рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на об`єкти незавершеного будівництва є вимогами на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Проте, відповідно до правил частини першої статті 20 КАС України, місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи: з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; з приводу рішень дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.
Частиною другою статті 20 КАС України також визначено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті, тому заявлений позивачем спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства та є підсудним Окружному адміністративному суду м. Києва.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вказував, що ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду першої інстанцій, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є помилковими, оскільки стосуються набутого права власності на об`єкти нерухомого майна відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетентності адміністративних судів, а тому підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Крім того вказував, що не підлягає задоволенню клопотання про закриття провадження у праві з тих підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки даний спір не є майновим спором з вимогами до боржника, у тому числі спором про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, а тому положення статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на спірні правовідносини не поширюються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції змінити в частині визначення предметної юрисдикції не передаючи справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
01 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до встановленої законодавцем норми, викладеної у частині першій статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), користуючись усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, має право звертатися виключно до господарського суду та лише у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Згідно положень частини другої статті 41 цього Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
Крім того, відповідно до положень частини восьмої статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" питання про прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства належить виключно до компетенції комітету кредиторів.
Позивачем не надано доказів того, що комітетом кредиторів ЗАТ "Київгума", головою якого згідно постанови Господарського суду АР Крим від 08 листопада 2013 року в справі про банкрутство ЗАТ "Київгума" №5002-19/5719.2-2010 є ТОВ "Укрінформсервіс", приймалися рішення про звернення до суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними.
При цьому будь-яких доказів того, що комітет кредиторів ЗАТ "Київгума" уповноважував арбітражного керуючого подавати даний позов до суду, арбітражний керуючий Кудляк Є.В. чи його представники суду не надавали.
Таким чином, позовні заяви від імені боржника/банкрута подаються арбітражним керуючим чи ліквідатором виключно за рішенням комітету кредиторів банкрута та підлягають розгляду виключно господарськими судами в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, постановляючи ухвалу суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того зазначав, що суд першої інстанції на свій розсуд визначив, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та належить до предметної юрисдикції Окружного адміністративного суду м. Києва.
Однак, з огляду на суб`єктний склад сторін спору та вимоги, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо предметної юрисдикції справ за участі банкрута, даний спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства в межах справи про банкрутство.
Така позиція цілком відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 та постанові від 13 лютого 2019 року в справі №910/6090/18. В останньому рішенні суд, зокрема, зазначав, що водночас не заслуговують на увагу посилання скаржника про те, що цей спір належить розглядати в судах цивільної юрисдикції за місцезнаходженням майна, оскільки спір стосується цивільного права. Таким чином, даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ЗАТ "Київгума" - Рівний Є. О. зокрема зазначав, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
До компетенції адміністративних суддів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.