Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа №711/7100/17
провадження №61-2414св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Друга Черкаська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткову постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга Черкаська нотаріальна контора, в якому просила визнати недійсним договір дарування, укладений 07 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був батьком ОСОБА_3 не укладав оспорюваний договір дарування квартири та його не підписував.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що висновком судової почеркознавчої експертизи, яка проведена 18 вересня 2018 року судовим експертом Черкаського відділення КНДІСЕ Крикливенко Т. Я. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в графі "Дарувальник" договору дарування квартири від 07 лютого 2008 року виконаний без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_4 на другій сторінці договору дарування квартири від 07 лютого 2008 року виконаний ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюкваного договору дарування недійсним.
Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що за результатами апеляційного розгляду справи при прийнятті апеляційним судом постанови не вирішено питання про судові витрати, зокрема розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді.
Вирішуючи питання щодо співмірності оплати послуг адвоката до фактично виконаної роботи з надання таких послуг, зокрема яка полягала у складенні відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, не погодився із заявленим до розподілу розміром витрат на ці послухи в сумі 7000 грн та дійшов висновку, що загальний розмір витрат у розмірі 4 000 грн буде відповідати принципу співмірності виконаній роботі адвоката відповідача в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткову постанову цього суду та відмовити у стягненні з неї на користь відповідача витрат на правничу допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення питання про стягнення понесених відповідачем витрат на правничу допомогу апеляційним судом неправильно застосовано положення статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та порушено норми процесуального права, зокрема положення статтей 77, 137, 263 ЦПК України.
Апеляційним судом не враховано, що у договорі про надання правової допомоги від 08 грудня 2018 року та в акті виконаних робіт від 04 січня 2019 року взагалі не зазначено вартість 1 год робіт, які виконує виконавець, при цьому сторони досягли згоди щодо погодинної оплати послуг.
У договорі про надання правової допомоги від 08 грудня 2018 року взагалі не зазначено такого виду робіт як складення відзиву на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, відповідно до якого при визначенні розміру судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказані у відповідному договорі.
У пункті 2.1 договору такої послуги як складення відзиву на апеляційну скаргу не визначено, а отже така послуга не підлягала компенсації.
Таким чином, в порушення статті 77, частини четвертої статті 263 ЦПК України, апеляційний суд не надав належної оцінки договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2018 року та не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.
В порушення статті 137 ЦПК України апеляційний суд визначив суму в 4000 грн та не зазначив, з якого принципу виходив визначаючи дану суму, кількість реального часу, витраченого представником відповідача, а також з якої вартості 1 години роботи адвоката відповідача при цьому мала місце.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.