Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 317/5063/16-ц
провадження № 61-11660св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", третя особа - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року в складі судді
Сакояна Д. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року
в складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), третя особа - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі -
ПАТ "ОТП Банк"), про припинення дії кредитного договору та припинення обтяження майна.
В обґрунтування позову зазначав, що 01 жовтня 2007 року між ним та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого єПАТ "ОТП Банк", укладений кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит в розмірі 115 340 швейцарських франків на термін до 01 жовтня 2027 року.
З метою забезпечення виконання основного зобов`язання між його дружиною ОСОБА_2 та банком було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, в разі порушення виконання зобов`язання, поручитель та позичальник виступають перед кредитором як солідарні боржники.
Вказував на те, що 29 квітня 2013 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладений договір факторингу, згідно з умовами якого було здійснено заміну кредитора у зобов`язанні позивача. В подальшому ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, а він та поручитель ОСОБА_2 подали зустрічний позов про припинення дії договору поруки.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2015 року в задоволені первісного позову відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволені, визнано припиненим договір поруки укладений 01 жовтня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 . Цим же рішенням встановлено факт відсутності заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року у розмірі
783 21,13 грн, яку банк просив стягнути в первісному позові, натомість встановлена переплата в розмірі 32 150,63 швейцарських франків.
Звертав увагу на те, що в грудні 2016 року він звернувся із вимогою до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про припинення дії кредитного договору від 01 жовтня 2007 року, проте відповіді не отримав.
Посилаючись на наведене та на те, що переплата в розмірі 32 150,63 швейцарських франків, встановлена зазначеним вище рішенням суду, може бути зарахована в рахунок погашення усіх майбутніх платежів до закінчення дії кредитного договору, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати припиненим кредитний договір від 01 жовтня 2007 року, укладений між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, а також визнати припиненим обтяження майна.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт переплати грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 32 150,63 швейцарських франків за попередні періоди, жодним чином не свідчить про виконання ним зобов`язань за кредитним договором, термін дії яких визначений сторонами правочину до 2027 року. Жодного платіжного документа, якій би вказував на сплату ОСОБА_1 боргових зобов`язань після 2012 року, як і доказів повного погашення кредиту, позивачем не надано.
Судом першої інстанції також зазначено, що рішенням Хортицького районного суду
м. Запоріжжя від 20 жовтня 2015 року встановлено відсутність у позивача поточної заборгованості, проте не встановлено відсутність зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором.
Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу на те, що на час розгляду справи ані кредитний договір, ані додаткові угоди не визнавались недійсними, а тому підлягають виконанню у повному обсязі з огляду на наявність презумпції правомірності правочину.
Дійшовши висновку про відсутність правових підстав для припинення дії кредитного договору, суд першої інстанції також не вбачав підстав для припинення обтяжень на належне позивачу нерухоме майно.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погоджуючись з його висновками, виходив з того, що додатковим договором до зазначеного вище кредитного договору від 04 січня 2012 року сторони визначили умови дострокового виконання боргових зобов`язань з ініціативи позичальника, жодна з яких не була виконана позивачем. Таким чином, без дотримання положень щодо дострокового погашення боргових зобов`язань переплата в розмірі 32 150,63 швейцарських франків, встановлена рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя
від 20 жовтня 2015 року, не може бути зарахована в рахунок погашення усіх майбутніх платежів до закінчення дії кредитного договору - 01 жовтня 2027 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що суди не звернули уваги на преюдиційне рішення, яким встановлено, що у позивача відсутня заборгованість перед банком, натомість наявна переплата, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для припинення кредитного договору. Судами надана оцінка висновку експерта щодо розрахунку платежів позивача та наявність переплат, при цьому зазначено, що позивачем не надано доказів розрахунку та сплати заборгованості за кредитом.
Посилання судами на додаткову угоду до кредитного договору щодо порядку дострокового погашення заборгованості є помилковим, оскільки позивач не мав наміру достроково погашати кредит, тому й не виконував процедури, визначеною додатковою угодою, при цьому така процедура є незаконною. Відсутність спеціальних знать та не розуміння умов кредитного договору, зумовило переплату позивачем кредитних коштів, що підтверджується рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2015 року. Встановлений зазначеним рішенням факт відсутності заборгованості та факт переплати слугував зверненню позивача до відповідача з вимогою про припинення кредитних зобов`язань, проте відповідач відповіді на звернення не надав, що і стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.
Також заявник зазначає, що кредитний договір від 01 жовтня 2007 року містить несправедливі умови, а виготовлення самого тексту кредитного договору суперечить вимога Закону України "Про захист прав споживачів".
Звертає увагу на те, що відповідачем безпідставно нарахована пеня після закінчення строку дії договору, що також свідчить про порушення банком зазначеного вище закону.
Крім того, заявник зазначає, що відповідач на підтвердження існування кредитного зобов`язання позивача безпідставно вказує на виконавчі написи нотаріуса, оскільки звернувшись одночасно до суду з позовом про стягнення заборгованості та до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, банк намагався двічі притягнути позивача до відповідальності. При цьому, розміри заборгованості в рахунок погашення якої вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, є суперечливими.
У вересні 2019 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надіслано засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Звертає увагу на те, що посилання позивача на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2015 року є помилковим, оскільки цим рішенням відмовлено в задоволенні позову банку через відсутність доказів наявності поточної заборгованості, проте не встановлено відсутність боргових зобов`язань
ОСОБА_1 перед банком.
Вказує на те, що відповідно до додаткового договору від 04 січня 2012 року, який не визнавався судом недійсним, ОСОБА_1 зобов`язався сплатити до 01 жовтня 2027 року кредит в розмірі 640 984,08 грн та проценти за користування кредитом в розмірі 778 514,59 грн. Доказів того, що ці кошти були сплачені на косить відповідача позивачем не надано.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки зазначені вище судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 01 жовтня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 115 340,00 швейцарських франків на термін до 01 жовтня 2027 року.
За змістом договору поруки, укладеного 01 жовтня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2, остання поручилась за виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором.