Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 323/2196/17-ц
провадження № 61-46071св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Преображенське",
треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року у складі судді Плечищевої О. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Воробйової І. А., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" (далі - ТОВ "Преображенське"), треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання безвідкличної довіреності та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними та усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
Позов мотивовано тим, що 02 листопада 2009 року між ним та
ТОВ "Преображенське" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого останньому було передано в оренду земельну ділянку, площею 6, 8245 га, кадастровий номер 2323985500:02:001:0066, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Преображенської громади Оріхівського району Запорізької області, строком на десять років.
У 2010 році він був у скрутному матеріальному становищі, у зв`язку із чим звертався до відповідача з проханням щодо виплати йому наперед суми орендної плати, на що ТОВ "Преображенське" погодилось. При цьому він був зобов`язаний надати на ім`я директора ТОВ "Преображенське" чи то розписку, чи то довіреність, яка не повинна була мати негативних для нього наслідків.
Проте у 2015 році йому стало відомо про те, що у 2010 році ним була видано безвідкличну довіреність на ім`я ОСОБА_2, строком дії 30 років, на підставі якої останнім 01 лютого 2016 року було укладено додаткову угоду
№ 1 до договору оренди від 02 листопада 2009 року, згідно якої продовжено строк оренди на 49 років.
Вважав, що директор ТОВ "Преображенське", скориставшись його скрутним становищем та похилим віком, шляхом обману змусив підписати довіреність, не давши ознайомитися з її змістом, та фактично заволодів його земельною ділянкою.
Вважав вказану довіреність такою, що суперечила вимогам чинного законодавства України, у зв`язку із чим 05 жовтня 2016 року вона була скасована.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд довіреність, видану 20 травня 2010 року від його імені на ім`я ОСОБА_2 визнати недійсною з моменту її видачі та посвідчення, а також додаткову угоду
від 01 лютого 2016 року № 1 до договору оренди земельної ділянки
від 01 березня 2010, кадастровий номер 2323985500:02:001:0066, укладену Коростельовим О. Ю. від імені ОСОБА_1 на підставі вказаної довіреності з ТОВ "Преображенське" в особі директора Коростельова О. Ю., та застосувати наслідки недійсності правочину.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня
2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правочин є недійсним у разі недотримання умов його чинності, передбачених статтею 203 ЦК України, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.
Позивачем не надано, а судом не здобуто належних доказів на підтвердження того, що він на момент видачі спірної довіреності помилявся щодо юридичного значення та наслідків цієї юридичної дії, оскільки похилий вій як такий не може бути достатньою підставою для підтвердження зазначеної обставини.
Разом з тим відсутні належні та допустимі докази того, що спірна довіреність видана під впливом тяжкої обставини, а тому суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для визнання оскаржуваної довіреності недійсною з урахуванням положень статей 215, 216, 225, 226 ЦК України.
Короткий зміст постанов апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції вважав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання безвідкличної довіреності та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними та усунення перешкод у здійсненні права користування майном, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні та допустимі докази порушень з боку відповідача, які потягли б за собою визнання обох правочинів недійсними.
При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що позивач, посилаючись на те, що він не читав який документ підписує, не врахував того, що помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.
Також позивачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що відповідач вчинив правочин від його імені, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої від одночасно є.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Разом з тим, ОСОБА_1 вважав, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно досліджено матеріали справи та не надано належно оцінки усім доказам.
Посилався на те, що він не мав наміру укладати з відповідачем договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років. Видана спірна довіреність та укладений ОСОБА_2 від його імені договір оренди земельної ділянки не відповідали його дійсній волі.
Вважав, що видання безвідкличної довіреності від його імені на ім`я ОСОБА_2 було здійснено без будь-яких правових підстав, що суперечило нормам ЦК України.
Разом з тим посилався на те, що відповідно до положень частини третьої статті 328 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, визначених законом. У зв`язку із чим вважав, що ОСОБА_2, який є директором та засновником
ТОВ "Преображенське", не мав правових підстав для укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі від імені позивача, оскільки вчинив такий правочин від його імені опосередковано у власних інтересах, тобто прямо порушив заборону, встановлену частиною третьою статті 238 ЦК України.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Оріхівського районного суду Закарпатської області.
У лютого 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Преображенське", треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання безвідкличної довіреності та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними та усунення перешкод у здійсненні права користування майномпризначено до розгляду.
Відзив на касаційні скарги учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, що розташована на території Новоселівської районної ради Оріхівського району Запорізької області, площею 6,8245 га, кадастровий номер 2323985500:02:001:0066, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 30 вересня 2009 року, серії ЯЖ № 494559 (а. с. 11).
02 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Преображенське" було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано 01 березня
2010 року в Оріхівському районному відділі ЗРФ "Центр Державного земельного кадастру" за № 041027500020, відповідно до умов якого вказаному підприємству було передано зазначену земельну ділянку на десять років в оренду (а. с. 112-117).
20 травня 2010 року ОСОБА_1 видав довіреність ОСОБА_2, якою уповноважив останнього здавати в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди, отримувати орендну плату у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у будь-яких розмірах чи сумах, передбачених договором оренди земельних ділянок. Ця довіреність була видана строком на 30 років з правом передоручення, та також включала надання
ТОВ "Преображенське" повноважень на представництво ОСОБА_1 в судових установах та інших компетентних органах та установах.
Вказана довіреність була посвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Горовою Я. О., та зареєстрована у реєстрі за № 1609 (а. с. 141).
01 вересня 2016 року, ОСОБА_1 отримав від ТОВ "Преображенське" грошову суму у розмірі 15 000,00 грн з призначення платежу як "орендна плата за 2016-2020 роки", що підтверджується видатковим касовим ордером від 01 вересня 2016 року (а. с. 108-109).
Діючи на підставі вказаної довіреності, ОСОБА_2 від імені позивача 01 лютого 2016 року уклав з ТОВ "Преображенське" додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 02 листопада 2009 року, зареєстрованого у відділі державної реєстрації Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області 08 серпня 2016 року за № 17132508, відповідно до умов якої ТОВ "Преображенське" отримало в оренду на 49 років належну позивачу земельну ділянку, кадастровий номер якої 2323985500:02:001:0066 (а. с. 118).
Від імені ТОВ "Преображенське" діяла ОСОБА_3 . на підставі довіреності
від 19 березня 2011 року № 869.
05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 скасував довіреність від 20 травня 2010 року, що підтверджується заявою, яка посвідчена державним нотаріусом та зареєстрована у реєстрі за № 395 (а. с. 8-9).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.