Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 643/3150/16-ц
провадження № 61-18016ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом- ОСОБА_1,
яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
треті особи: Управління служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент реєстрації Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року
у складі судді Харченка А. М. та постанову Харківського апеляційного суду
від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1, діючи у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом, після уточнення якого у травні 2016 року просила поновити
її та малолітнього ОСОБА_2 порушене право на користування квартирою
АДРЕСА_1 шляхом вселення, зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати їм перебувати у квартирі, визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона та її малолітній син ОСОБА_2 зареєстровані та постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1 (надалі квартира). Власником спірної квартири була її мати - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У квартирі також зареєстрована і проживає відповідач у справі ОСОБА_3 . Внаслідок зловживання ОСОБА_4 спиртними напоями проживати
у квартирі було не можливо, тому позивач із сином змінили місце проживання. Проте зв`язку зі спірною квартирою ОСОБА_1 не припиняла: у 2008 році зробила капітальний ремонт, регулярно навідувалася, сплачувала борги
за комунальні послуги, отримувала в дільниці КП "Жилкомсервіс" довідки
для оформлення допомоги на новонароджену дитину. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Позивач повністю організувала похорон. Після смерті матері ОСОБА_1 не пустили до квартири і виявилось, що ОСОБА_4 незадовго до смерті склала нотаріально посвідчений заповіт, яким заповіла спірне нерухоме майно ОСОБА_3 . На той час у ОСОБА_4 вже було тяжке онкологічне захворювання, алкогольна залежність, в результаті чого вона не могла повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними. Воля матері позивача була пригнічена психотропними та знеболюючими препаратами, тому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.
До своєї смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнавали право позивача
та її сина користуватися квартирою. Іншого житла ні позивач, ні її син не мають.
У травні 2016 року ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила усунути перешкоди
у користуванні та розпорядженні квартирою, визнати ОСОБА_1,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування спірною квартирою.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ОСОБА_1
і її малолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вселилися
й зареєстрували своє місце проживання, певний час проживали у квартирі АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 заповіла квартиру ОСОБА_3 26 квітня 2016 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру та зареєструвала відповідне право в передбаченому законом порядку. Отже, на момент розгляду справи ОСОБА_3 є одноосібним власником спірної квартири. Ще до смерті колишнього власника квартири ОСОБА_4 ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_2 змінили своє місце проживання й виселилися зі спірної квартири. Після набуття ОСОБА_3 права власності вони не знялися
з реєстрації місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, чим порушили права ОСОБА_3
на володіння та розпорядження власністю. Позивач за зустрічним позовом вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб. У разі виникнення наміру відчужити житло, реєстрація місця проживання відповідача та її сина
у спірній квартирі перешкоджатиме здійсненню зазначених дій. Будь-яких угод щодо користування відповідачами житлом позивача між сторонами спору
не укладалося. Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є такими, що втратили право користування житлом, з огляду на відсутність їх у спірній квартирі
без поважних причин понад один рік.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов
ОСОБА_3 задоволено. Усунено ОСОБА_3 перешкоди
у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 із сином вселилися до спірної квартири як члени сім`ї власника. 7 вересня 2015 року власник квартири ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким заповіла квартиру ОСОБА_3 . Достатніх та обґрунтованих доказів того, що на час складання ОСОБА_4 заповіту він не відповідав її волі, суду не надано. Після смерті матері ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину
за заповітом, ставши новим власником квартири
АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та її малолітній син
ОСОБА_2 не є членами сім`ї ОСОБА_3, не проживають із нею
та не ведуть спільне господарство. Враховуючи викладене, підстави
для визнання заповіту недійсним і вселення ОСОБА_1 із сином до спірної квартири відсутні, а ОСОБА_3 належить усунути перешкоди
у користуванні її власністю шляхом визнання ОСОБА_1 із сином такими, що втратили право користування квартирою відповідно до вимог частини другої статті 405 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року скасовано
в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Прийнято у цій частині нову постанову.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про усунення перешкод
у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 827 грн. судового збору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині усунення перешкод
у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування спірною квартирою, апеляційний суд виходив з того, що ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції керувався положеннями статті 405 ЦК України та виходив лише з однієї підстави для його задоволення,
що встановлена зазначеною правовою нормою, хоча підстави для застосування до спірних правовідносин зазначеної правової норми відсутні.
Апеляційний суд вказував при цьому, що позивачем позов пред`явлений з двох підстав, як з підстави не проживання ОСОБА_1 з колишнім власником -
ОСОБА_4 , більше одного року без поважних причин (стаття 405 ЦК України), так і з підстави усунення порушення прав нового власника спірної квартири ОСОБА_3 на вільне користування квартирою (стаття 391 ЦК України).
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2019 року,
ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасувати в частині відмови в поновленні порушеного права на користування житлом шляхом вселення її та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартиру АДРЕСА_1, загальною площею
45,2 кв. м й ухвалити у справі нове рішення, яким її позов в своїх інтересах
та в інтересах ОСОБА_6, про поновлення порушеного права
на користування житлом шляхом вселення, визнання заповіту недійсним задовольнити частково, поновити її та малолітнього ОСОБА_2 . Порушене право на користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити; в іншій частині залишити оскаржувані судові рішення без змін.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 405 ЦК України
та не застосували положення частини другої статті 12 ЦК України.
Також зазначає, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суди належним чином
не проаналізували причини її тимчасової відсутності у спірній квартирі
та не взяли до уваги, що ОСОБА_3 у період з 2010 року до 2015 року також у квартирі АДРЕСА_1
не проживала з тих же причин, у зв`язку з неможливістю такого проживання через поведінку їх матері ОСОБА_4 . При цьому заявник вказує,
що неможливість проживати у квартирі та неможливість потрапити до неї після смерті матері доводиться її зверненнями до правоохоронних органів. Іншого житла для проживання вони із сином не мають.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним
в касаційному порядку не оскаржується, тому відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) рішення в цій частині не є предметом перегляду Верховного Суду.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах
та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 643/3150/16-ц
з Московського районного суду Харківської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як дочка власника квартири
ОСОБА_4 з 09 червня 1999 року постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
За цією ж адресою з 28 липня 2006 року як дочка власника зареєстрована і проживає ОСОБА_3 .
Також у квартирі проживали та зареєстровані малолітні діти: з 10 серпня
2010 року - ОСОБА_2, з 01 липня 2015 року - ОСОБА_7, як онуки власника (довідка КП "Жилкомсервіс" від 19 січня 2016 року № 108).
Станом на 2010 рік ОСОБА_1 створила власну сім`ю, народила дитину
та змінила своє місце проживання.
Фактів, які б підтверджували неможливість проживання ОСОБА_1
в спірній квартирі через винну поведінку ОСОБА_4 судом не встановлено.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 квітня
2016 року, квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої харківською державної нотаріальної контори
08 липня 1997 року № 2-3774, спадкоємицею майна ОСОБА_4,
що складається із вказаної вище квартири, є дочка останньої - ОСОБА_3 .
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 квітня 2016 року № 58192363 право приватної власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_2 не є членами сім`ї ОСОБА_3, так як остання має іншу сім`ю та з ОСОБА_1, ОСОБА_2 спільними відносинами та спільним господарством не пов`язана, хоча ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і є рідними сестрами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення,