ПОСТАНОВА
Іменем України
30 березня 2020 року
Київ
справа №826/3488/17
адміністративне провадження №К/9901/50249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року (суддя - Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Бужак Н.П., Кузьмишина О.М.) у справі №826/3488/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати їй вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді, згідно з пунктом 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України та статті 109 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та невиплаті заробітної плати (суддівської винагороди);
- зобов`язати Апеляційний суд Дніпропетровської області здійснити їй нарахування і виплату вихідної допомоги у розмірі 271150,00 грн, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку;
- звернути постанову до негайного виконання в частині стягнення коштів.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилалася на протиправність відмови Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо виплати вихідної допомоги відповідно до частини першої статті 136 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 01 квітня 2014 року, далі - Закон №2453-VI) з тієї підстави, що на момент її звільнення вказана стаття Закону №2453-VI виключена відповідно до Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII). На думку позивачки, вона має законні правомірні очікування отримати задекларовану державою в статті 136 Закону №2453-VI вихідну допомогу як один з елементів гарантії незалежності суддів. Зазначила також, що оскільки право на відставку набуто нею ще в 2011 році, то Закон №1166-VII, яким виключено статтю 136 із Закону №2453-VI не поширюється на неї, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачкою реалізовано її право на відставку шляхом подачі відповідної заяви після набрання чинності Законом №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови Апеляційного суду Дніпропетровської області у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що законодавством, чинним на час звернення позивачки із заявою про відставку та на час її звільнення, виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, не передбачалась, а тому у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачці сум зазначеної вихідної допомоги.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржниця зазначила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів. Вважає, що має право на одержання вихідної допомоги, оскільки набула таке право до фактичного виходу у відставку і таке право було гарантоване Законом №2453-VI. Посилається на те, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій суддів не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього матеріального і соціального забезпечення виникають не в момент призначення пенсії або довічного грошового утримання, а в момент виникнення права на їх призначення або реалізації цього права.
Апеляційний суд Дніпропетровської області подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначає, що посилання позивачки на те, що право на відставку у неї виникло ще у грудні 2011 року, під час дії норми статті 136 Закону №2453-VI є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не реалізувала своє право на відставку під час дії цього Закону, а звернулася із заявою про відставку та була звільнена вже після набрання законної сили Законом №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI. Зазначено, що суддя набуває право на виплату вихідної допомоги з моменту виходу у відставку, а не з моменту набуття права на відставку. На момент подання позивачкою заяви про відставку та на час виходу у відставку чинним законодавством України не було передбачено право на виплату вихідної допомоги, а тому, враховуючи конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, у відповідача не було правових підстав для виплати такої допомоги.
Державна судова адміністрація України також скористалася своїм правом та надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень, зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Рух касаційної скарги
08 травня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
На підставі наказу голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року за №131к суддю ОСОБА_1 відраховано зі складу суддів 15 вересня 2016 року у зв`язку з виходом у відставку.
13 січня 2017 року позивачка звернулась до Апеляційного суду Дніпропетровської області із заявою щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Однак, листом від 23 лютого 2017 року за №7-105-с Апеляційний суд Дніпропетровської області повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для нарахування та виплати їй вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.