Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 2315/6911/2012
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/793/322/19
Провадження № 51 - 3296 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,
його захисника адвоката Іванова А.Б. у режимі
відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012250230000020, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2011 року за
ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,
за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 пунктами 6, 12, ст. 15 ч. 3, ст. 289 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2018 року за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від
25 лютого 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2
пунктами 6, 12, ст. 15 ч. 3 ст. 289 ч. 3, ст. 70 ч. 1, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ст. 15 ч. 3, ст. 289 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
7 років з конфіскацією Ѕ майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання часткового приєднано невідбуте покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2011 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
01 червня 2012 року приблизно о 22 годині 40 хвилин ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння за попередньою змовою з ОСОБА_2 на привокзальній площі станції
ім. Т.Шевченка в м. Сміла Черкаської області під приводом здійснення поїздки сіли до автомобіля "таксі" марки "DaewooNexia" державний номерний знак НОМЕР_1, належного ОСОБА_3 . Знаходячись у зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_3, рухаючись по вул. Докучаєва в м. Сміла Черкаської області, з метою незаконного заволодіння зазначеним транспортним засобом вартістю
40 445 гривень 06 копійок, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 вчинив напад на ОСОБА_3, заздалегідь заготовлений відрізок дроту накинув на шию потерпілого та почав душити, спричинивши фізичний біль. Після чого
ОСОБА_3 зупинив автомобіль і звільнив шию від удавлення, а ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та, відчинивши двері автомобіля з боку водія, завдав потерпілому ударів руками по голові, однак з причин, що не залежали від його волі, злочин не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_3 забрав ключі від автомобіля та втік з місця події. Після цього ОСОБА_2 намагався заволодіти зазначеним транспортним засобом, однак ОСОБА_3 повернувся до свого автомобіля і він залишив місце події.
Крім того, 01 червня 2012 року приблизно о 22 годині 40 хвилин ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння з метою умисного вбивства ОСОБА_3 для незаконного заволодіння належним йому автомобілем "таксі" марки "Daewoo Nexia" державний номерний знак НОМЕР_1 на привокзальній площі станції ім. Т.Шевченка в м. Сміла Черкаської області під приводом здійснення поїздки сів до зазначеного автомобіля. Знаходячись у зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_3, рухаючись по вул. Докучаєва в м. Сміла Черкаської області, діючи з корисливих мотивів, реалізуючи умисел на вчинення умисного вбивства, ОСОБА_1 заздалегідь заготовлений відрізок дроту накинув на шию потерпілого та почав душити, спричинивши фізичний біль. Після чого ОСОБА_3 зупинив автомобіль і звільнив шию від удавлення, а ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та, відчинивши двері автомобіля з боку водія, завдав потерпілому ударів руками по голові, однак з причин, що не залежали від його волі, злочин не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_3 забрав ключі від автомобіля та втік з місця події.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу
ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Іванова А.Б. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині засудження його за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на те, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, за ст. 15 ч. 3, ст. 289 ч. 3 КК України та за ст. 15 ч. 2,
ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України є аналогічними. Вважає, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 466 ч. 4 КПК України в судовому засіданні безпосередньо не дослідив докази на підтвердження його винуватості за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України, яка ним та його захисником заперечувалась, кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України. Зазначає про застосування до нього працівниками поліції незаконних методів слідства з метою отримання визнавальних показань, перевірку за даним фактом належно не проведено, а судом апеляційної інстанції незаконно відмовлено в дослідженні постанови прокурора про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 25 листопада 2014 року за даним фактом. Крім того, вважає, що вирок в частині призначення покарання за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України є немотивованим.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Іванов А.Б. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого
необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.