Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 730/67/16-к
провадження № 51-6463км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 березня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270090000319, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Сквири Київської області, проживаючого у
АДРЕСА_1 , раніше судимого - 19 серпня 2015 року вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області за: ч. 1 ст. 122, ч.ч. 1, 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 березня
2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт та звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
Вирішено питання в частині заявлених потерпілим ОСОБА_2 та прокурором цивільних позовів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 серпня 2015 року, приблизно о 03:00, перебуваючи поблизу кафе "Старий Замок", що розташоване на вул. Шевченка в м. Борзна, під час сварки із ОСОБА_2, яка переросла в бійку, на ґрунті неприязних відносин, завдав удару долонею по потилиці останньому, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст.125 КК України.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, прокурор та засуджений порушують питання про скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і просять на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо останнього закрити.
На обґрунтування своїх вимог зазначають, що суд першої інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону, у судовому засіданні 12 вересня 2018 року безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження по справі у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_2 заперечував проти звільнення ОСОБА_1 та з огляду на те, що останній своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Після чого, місцевий суд продовжив розгляд справи та ухвалив вирок, яким на тих самих підставах звільнив ОСОБА_1 від покарання. Прокурор та засуджений вважають, що в такий спосіб суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме допустив неправильне тлумачення норм
ст. 49 КК України, яке суперечить її точному змісту. Також стверджують, що апеляційний суд, в свою чергу, не виправив допущених судом першої інстанції порушень і лише формально дав оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та засудженого не надходило.
У судовому засіданні прокурор пояснив, що подані касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України у касаційних скаргах прокурора та засудженого не оспорюються.
Стосовно доводів касаційних скарг прокурора та засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо у разі вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, минуло три роки з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, злочин, передбачений
ч. 2 ст. 125 КК України, який інкримінований ОСОБА_1, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за який найбільш суворим видом покаранням є обмеження волі на строк до двох років. Дане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив 16 серпня 2015 року.
Таким чином, на момент розгляду судом першої інстанції кримінального провадження щодо ОСОБА_1 передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за цей злочин сплинув.
12 вересня 2018 року у судовому засіданні захисник Дмитренко О.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження у справі. В свою чергу ОСОБА_1 вказане клопотання підтримав, надавши на це свою письмову згоду.
Проте районний суд у задоволенні клопотання захисника відмовив у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_2 заперечував проти звільнення ОСОБА_1, а останній своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, та, продовживши судовий розгляд, 28 березня 2019 року ухвалив вирок, яким ОСОБА_1 засудив за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт та звільнив останнього від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5