постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 320/56/15-к
провадження № 51- 2007км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Руденко О. П.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 липня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 4 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12013080140001743 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 356 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 липня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та у самоправстві та засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ст. 356 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнено його від покарання у зв`язку із закінченням строку давності на підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК.
Місцевий суд встановив, що ОСОБА_3 у період з 23 квітня по 5 червня 2013 року всупереч встановленому законом порядку на території домоволодіння по АДРЕСА_1, частина якого не виділена в натурі та належить його сину ОСОБА_4, самовільно, всупереч волі власників іншої частини будинку - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, провів підготовчі будівельні роботи унаслідок чого були пошкоджені конструктивні елементи житлового будинку та створено умови для проникнення атмосферних опадів у житлові приміщення останніх, чим завдано ОСОБА_1 збитків на суму 2518 грн, ОСОБА_2 - на суму 1410 грн., що для потерпілих є значною матеріальною шкодою. Крім того були суттєво порушено конституційні права та законні інтереси потерпілих, передбачені статтями 3, 41 Конституції України, що виразилось у грубому порушенні недоторканості приватної власності та завдало шкоди громадським інтересам.
Він же, 4 жовтня 2014 року приблизно о 13:50 поруч із вказаним домоволодінням, під час сварки, що раптово виникла на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_1 удар кулаком в обличчя, внаслідок чого заподіяв їй легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
При перегляді вироку 4 лютого 2019 року Запорізький апеляційний суд вказане рішення в частині засудження ОСОБА_3 за ст. 356 КК скасував і закрив провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК, а в решті залишив цей вирок без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить скасувати оспорювані судові рішення в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю викладених у них висновків фактичним обставинам справи і закрити кримінальне провадження.
На думку засудженого, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки показанням свідків та висновку судової медичної експертизи про можливість отримання потерпілою ОСОБА_1 тілесних ушкоджень унаслідок падіння під час конфлікту з будівельниками, а не від нанесеного ним удару. Стверджує, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК не доведена поза розумним сумнівом. Вважає, що ухвала апеляційного суду за змістом не відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК.
Зі змісту касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що вона ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вважає, що під час розгляду справи доведено наявність в діях ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначає, що приймаючи рішення про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 356 КК апеляційний суд не взяв до уваги показання свідків та інші докази, надані стороною обвинувачення, та проігнорував висновки викладені в ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2016 року, якою було скасовано попередній виправдувальний вирок місцевого суду щодо останнього. Вважає помилковим висновок апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про відсутність обов`язкової кваліфікуючої ознаки об`єктивної сторони складу цього злочину у виді заподіяння значної шкоди інтересам власника.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор та потерпілі підтримали касаційні скарги сторони обвинувачення та заперечили проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Інших учасників було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді касаційної інстанції, однак вони у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено межі касаційного перегляду. Положеннями частиною 2 вказаної норми регламентовано, що суд касаційної інстанції (далі - Суд) переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції виключно у межах вимог касаційної скарги. При цьому цей Суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому Суд не здійснює перевірку судових рішень у частині доводів касаційних скарг щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість ці обставини були предметом перевірки при перегляді вироку судом апеляційної інстанції.
Наведені в касаційній скарзі ОСОБА_3 доводи щодо безпідставного засудження його за ч. 2 ст. 125 КК аналогічні тим, що були викладені стороною захисту в апеляційній скарзі.
Спростовуючи ці доводи апеляційний суд навів у своєму рішенні докладні мотиви з яких визнав їх безпідставними. При цьому цей суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_3 у частині його звинувачення за ч. 2 ст. 125 КК. Разом із тим, установивши що в діянні ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК суд апеляційної інстанції у цій частині вирок місцевого суду скасував і закрив кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Як убачається зі змісту оспорюваних рішень, у цій справі фактичні обставини було встановлено судом першої інстанції. Засуджений в касаційній скарзі стверджує про те, що в основу свого висновку у вироку про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК місцевий суд поклав суперечливі докази, не дав їм належної оцінки і не зіставив їх з іншими доказами. Проте зміст вироку свідчить про те, що висновок про його винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення був зроблений цим судом на підставі фактично встановлених даних, які були з`ясовані під час дослідження доказів у судовому засіданні та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК.
У своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що незважаючи на заперечення ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні цього злочину повністю підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, протоколом огляду місця події від 4 жовтня 2014 року, висновком експерта № 723 від 5 жовтня 2014 року та додатковим висновком експерта № 823 від 13 листопада 2014 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 11 грудня 2014 року та додатковим висновком № 860 від 11 грудня 2014 року.