Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 361/4800/17
провадження № 61-18086св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2019 року у складі судді Селезньової Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2012 року між ним і ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 4856, за умовами якого він передав у борг останньому кошти у розмірі 400 000,00 грн, що за курсом Національного банку України становило 50 000,00 дол. США, які він зобов`язався повернути у строк до 13 серпня 2014 року. У пункті 3 вказаного договору сторони погодили, що повернення боргу повинно бути здійснено готівкою у м. Києві, про що буде свідчити його заява про факт повного розрахунку.
Вказував, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконав, позику не повернув, тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 30 серпня 2012 року у розмірі 400 000,00 грн та відповідно до частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних у розмірі 35 704,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 375 112,56 грн, а всього 810 816,67 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, у листопаді 2017 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов про припинення зобов`язання за договором позики, зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2006 року між акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 000,00 дол. США, розмір якого у подальшому було збільшено до 100 000,00 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 07 липня 2006 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого він взяв на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за зобов`язаннями боржника ОСОБА_1 .
У подальшому він на виконання вищевказаних договір, з метою уникнення виникнення штрафних санкцій, неодноразово виконував зобов`язання ОСОБА_1 перед кредитором, а саме: за період з 24 квітня 2009 року до 13 серпня 2012 року він, як поручитель, сплатив в якості погашення процентів за користування кредитом - 249 321,93 грн, в якості погашення тіла кредиту - 694 792,14 грн та амортизаційного дисконту - 1 976,99 грн.
З урахуванням вказаного між сторонами виникли однорідні зустрічні грошові вимоги, а саме: він має до ОСОБА_1 грошову вимогу на суму 946 091,06 грн, яка виникла у зв`язку з виконання ним як поручителем зобов`язань боржника ОСОБА_1 перед кредитором; ОСОБА_1 має до нього грошову вимогу на суму 810 816,67 грн, яка виникла на підставі договору позики від 13 серпня 2012 року.
На підставі вказаного ОСОБА_2 просив суд припинити зобов`язання перед ОСОБА_1, які виникли з договору позики від 13 серпня 2012 року, у зв`язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли у зв`язку з виконанням ОСОБА_2 як поручителем зобов`язань боржника ОСОБА_1 перед кредитором за кредитним договором від 05 липня 2006 року у межах суми 810 816,67 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 13 серпня 2012 року у розмірі 400 000,00 грн, три проценти річних у розмірі за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 35 704,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 375 112,56 грн та судові витрати у розмірі 8 000,00 грн, а всього 818 816,67 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суду першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши, що основне зобов`язання за договором позики не виконано, суд стягнув з позичальника заборгованість за цим договором. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то позивач відповідно до частини другої статті 625 ЦК України має право на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог і на підставі поданих сторонами доказів, суд першої інстанції не встановив підстав для зарахування зустрічних однорідних грошових зобов`язань, тому відсутні підстави для припинення грошового зобов`язання відповідача, яке виникло у нього перед позивачем за договором позики, шляхом зарахування зустрічних таких вимог. Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржувалося, тому в апеляційному порядку у цій частині не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати і ухвалити у цій частині нове судові рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.
Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України у цій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 жовтня2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 13 серпня 2012 року, оскільки цей правочин було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, отже він в силу положень статті 234 ЦК України є фіктивним.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 серпня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 4856, за умовами якого ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 кошти у розмірі 400 000,00 грн, що за курсом Національного банку України становило 50 000,00 дол. США, які останній зобов`язався повернути у строк до 13 серпня 2014 року. У пункті 3 вказаного договору сторони погодили, що повернення боргу повинно бути здійснено готівкою у м. Києві, про що буде свідчити його заява про факт повного розрахунку.
Станом на серпень 2017 року ОСОБА_2 отриману позику в установлений строк не повернув, тому ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики від 30 серпня 2012 року у розмірі 400 000,00 грн та відповідно до частини другої статті 625 ЦК України трьох процентів річних у розмірі 35 704,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 375 112,56 грн, а всього 810 816,67 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.