УХВАЛА
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 473/1343/18
провадження № 61-4092ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Южноукраїнський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції, про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про виключення запис як батька з актового запису про народження дитини відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Вуїв О. В. залишено без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року - залишено без змін.
26 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку представником ОСОБА_1 - адвокатом Вуїв О. В. подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, яка не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з наступних підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) продається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.