ПОСТАНОВА
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа №0440/5211/18
провадження №К/9901/21720/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 (головуючий суддя Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Головко О.В., суддів Ясенової Т.І., Суховарова А.В.)
у справі №0440/5211/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування постанови.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, в якому просив:
визнати протиправною постанову Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області № ДН496/264/АВ/ТД/ІП-ФС/297 від 25 травня 2018 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в сумі 446760,00 грн.
скасувати постанову Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області № ДН496/264/АВ/ТД/ІП-ФС/297 від 25 травня 2018 року, винесену на підставі ст. 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України "про зайнятість населення", частиною третьою ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", №509, та на підставі від 17 липня 2013 року й порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в сумі 446760,00 грн.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, позов задоволено:
визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 25 травня 2018 року №ДН496/264/АВ/ТД/ІП-ФС/297, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 446760,00 грн.
3. У поданій касаційній скарзі Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на підставі наказу від 20.04.2018 № 306-І у період з 23.04.2018 по 24.04.2018 було проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якого складено акт № ДН496/264/АВ від 24.04.2018.
5. В ході інспекційного відвідування виявлено порушення з боку ФОП ОСОБА_1 статей 24, 115 КЗпП України, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 - місце проведення діяльності позивача, знаходяться господарські споруди, за роботою яких було зафіксовано працівників, з якими не укладені трудові договори. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 було допущено до роботи осіб без укладання трудового договору та повідомлення територіальної державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу. Також було виявлено недотримання порядку виплати заробітної плати працівникам.
6. На підставі акту інспекційного відвідування Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову від 25.05.2018 ДН496/264/АВ/ТД/ІП-ФС/297 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 446760,00 грн. за порушення ст. 24 КЗпПУ, а саме, фактичного допуску чотирьох працівників до роботи без оформлення трудового договору.
7. Вважаючи зазначену постанову незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження відповідача щодо фактичного допуску громадян до роботи без укладення трудового договору та повідомлення територіальної державної фіскальної про прийняття працівників на роботу саме ФОП ОСОБА_1, є безпідставним та недоведеними з боку відповідача, оскільки позивач за адресою: АДРЕСА_1, позивач господарську діяльність не здійснює.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що саме позивачем як роботодавцем було допущено до роботи чотирьох осіб без укладення трудових договорів. Спірні обставини підтверджуються відповідним відеозаписом та договором оренди приміщення, в якому позивача вказано орендарем приміщень за адресою:
АДРЕСА_1. 10 . Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити рішення попередніх інстанцій без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
12. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
13. Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.