1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 398/622/17

провадження № 61-1251св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Нероди Л. М., та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 5 грудня 2017 року, постановлене колегією у складі суддів : Чельник О. І., Авраменко Т. М., Кіселика С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . У цьому будинку зареєстрований колишній чоловік, ОСОБА_2, який з 2012 року залишив сім`ю, виїхав на інше місце проживання і шлюб з яким розірвано у січні 2013 року. Добровільно відповідач не бажає знятися з реєстрації, що створює для відповідача незручності у користуванні житловим будинком, і тому на підставі статей 71, 72 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) повинен бути визнаний таким, що втратив право користування житловим будинком.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідач є співвласником житлового будинку й у встановленому законом порядку не позбавлений права власності на цей будинок.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 5 грудня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд, розглядаючи спір, вийшов за межі позову і помилково застосував до встановлених правовідносин норми матеріального права, які регулюють питання, що не входили до предмета спору, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 213 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а отже, і помилкового визнання юридичних наслідків цих обставин. Апеляційний суд дійшов висновку, що взадоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року і рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 5 грудня 2017 року та постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник вказує, що відповідач не є співвласником житлового будинку, оскільки житловий будинок був збудований нею у 2007 році, до шлюбу з відповідачем. Він не проживає у житловому будинку з 2012 року, не має ніяких майнових прав на належне їй житло, втратив статус члена сім`ї, зняти відповідача з реєстраційного обліку в позасудовому порядку немає можливості, а тому на підставі частини другої статті 405 ЦК України має бути визнаний таким, що втратив право на житло.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 згідно з рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2018 року. У період часу з 7 травня 2008 року по 29 січня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний за рішенням суду.

Місце проживання відповідача з 29 листопада 2011 року зареєстроване у житловому будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є колишнім членом сім`ї позивача.

Із серпня 2016 року відповідач не проживає у цьому житловому будинку, що відомо з актів квартального комітету № 8 Олександрійської міської ради Кіровоградської області про склад сім`ї за період з 30 серпня 2016 року до 30 січня 2017 року, тобто лише впродовж шести місяців.

Обставин, які свідчили б про те, що відповідач не проживає у житловому будинку більше одного року, суди попередніх інстанцій не встановили.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).


................
Перейти до повного тексту