Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 335/331/18
провадження № 61-7195св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2018 року в складі судді: Калюжної В. В., та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 березня 2019 року в складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст скарги
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. 02 червня 2006 року. Вказана квартира була придбана позивачем у власність під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3, але за кошти, які були отримані нею від продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира належала позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17 березня 2005 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача, після смерті якого відкрилась спадщина, яку прийняли позивач та дочки спадкодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 була включена до складу спадкового майна.
ОСОБА_1 просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про придбання нею спірної квартири саме за кошти, які були отримані нею від продажу успадкованого майна. Тому суди зробили висновок, що квартира за адресою АДРЕСА_3 була придбана позивачем та її чоловіком ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя, в інтересах сім`ї позивача та є спільною сумісною власністю подружжя.
При відхиленні доводів апеляційної скарги вказав, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про придбання нею спірної квартири саме за кошти, які були отримані нею від продажу успадкованого майна. ОСОБА_3 - чоловік позивача, був засновником ТОВ Фірма "Буран, ЛТД" (код ЄДР 13620023). В період з липня 1992 року по квітень 2006 року він безперервно працював на зазначеному підприємстві та отримував заробітну плату. У 2005 році ОСОБА_3 була нарахована заробітна плата в розмірі 10 385 грн, за період січень - березень 2006 року.- 4049,42 грн. Крім того, ОСОБА_3 отримував пенсію, зокрема в 2005 році останнім отримана пенсія за віком в розмірі 3 408 грн, за період січень 2006 року - 02 березня 2006 року - 1 438,93 грн. В матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача іншого самостійного заробітку, окрім доходу від відчуження нерухомого майна на момент придбання спірної квартири. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. При цьому посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач з 25 червня 1992 року по 30 червня 2004 року отримувала пенсію по інвалідності, з 01 липня 2004 року отримує пенсію за віком, а також отримувала дохід від підприємницької діяльності. Факт придбання спірної квартири за рахунок коштів, отриманих позивачем після продажу успадкованої квартири, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 .У матеріалах справи відсутні докази на яких підставах чоловік позивача був зареєстрований в спірній квартирі ще до набуття позивачем права власності на неї. Апеляційний суд не оцінив показання продавця спірної квартири - ОСОБА_6 .
Факт придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 за особисті кошти в особисту приватну власність підтверджується: договором купівлі-продажу від 04 березня 2006 року належної їй на підставі свідоцтва про право на спадщину квартиру, договором купівлі-продажу від 02 червня 2006 року; показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
У травні 2019 року ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржені рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що повивач у порушення частини третьої статті 367 ЦПК України надала нові докази до суду апеляційної інстанції. Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_7 жодним чином не підтверджує наявність у неї доходу. Відомості, викладені у нотаріальній заяві ОСОБА_6 є показанням з чужих слів. Позивач не спростувала презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 04 березня 2006 року ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сердюк В. О., зареєстрований в реєстрі за № 256. За умовами вказаного договору, позивач передала у власність покупця квартиру АДРЕСА_5, яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17 березня 2005 року № 2-256, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31 березня 2005 року, витяг № 6889205 в реєстровій книзі № 189, р. № 34961. За домовленістю сторін правочину купівля-продаж здійснена за 22 079 грн, які позивач одержала готівкою повністю до підписання цього договору (пункт 2.2 договору).
02 червня 2006 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І., зареєстровано в реєстрі за № 2727, позивач придбала у власність квартиру АДРЕСА_6 . Продаж зазначеної квартири відповідно до пункту 3 договору здійснено за 12 602 грн.