Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 756/3691/16-ц
провадження № 61-45657св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Фєтісовим Євгеном Павловичем, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року у складі судді Жука М. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позичальник отримала у борг 35 000,00 доларів США, які вона мала повернути позикодавцю до 27 лютого 2015 року. В подальшому 01 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором позики від 27 лютого 2010 року. Вказував, що ОСОБА_2 ухиляється від повернення отриманих у позику коштів, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
У зв`язку з викладеним позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 1 319 415,42 грн, з яких: 971 709,20 грн - основний борг за договором позики за курсом Національного банку України на день звернення до суду, 30 346,00 грн - 3 % річних та 317 360,22 грн - інфляційні втрати.
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договорів недійсними.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_2 не виконала належним чином взяте на себе зобов`язання за укладеним із ОСОБА_3 договором позики та не повернула взяті у борг кошти, а право вимоги за цим договором позики перейшло до ОСОБА_1 за договором відступлення права вимоги, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення та 3 % річних. Позовна вимога про стягнення боргу з урахуванням інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки борг надавався в іноземній валюті, тому індексації він не підлягає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , подана адвокатом Фєтісовим Є. П., на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 , у касаційній скарзі, поданій адвокатом Фєтісовим Є . П.,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами не було встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Наголошувала на тому, що вона неодноразово в суді першої та апеляційної інстанцій вказувала на те, що вона ніколи не отримувала від ОСОБА_3 спірних грошових коштів, а наявна у справі розписка є сфальсифікованою. Зокрема звертала увагу суду, що вона тривалий час перебувала у шлюбних правовідносинах із ОСОБА_3 та в період з
15 січня 2011 року до 29 жовтня 2014 року з метою врегулювання житлово-сімейних питань, у той час коли вона була відсутня в місті і була потрібна заява саме з її підписом, вона залишала чоловіку декілька чистих аркушів паперу розміром А4 із таким підписом, тому на її думку саме такий аркуш паперу останній використав після розірвання їх шлюбу з метою незаконного заволодіння спірними коштами. Звертає увагу суду на те, що весь текст розписки надрукований на принтері, а рукописним є лише її підпис без зазначення прізвища, ім`я та по батькові, тому вона у суді першої та апеляційної інстанцій заявляла клопотання про проведення судової технічної експертизи наявної у справі розписки, однак суд першої інстанції відмовив їй у задоволенні такого клопотання, а судом апеляційної інстанції фактично була проведена лише судово почеркознавча експертиза, а технічна експертиза вказаного документа так і не була проведена. На її думку, у зв`язку з не проведенням судами першої та апеляційної інстанцій судової технічної експертизи наявної у справі розписки, суди неповно та необ`єктивно встановили обставини справи, які мають важливе значення для правильного вирішення спірних правовідносин, а саме вказані дії судів призвели до неможливості доведення відповідачем її доводів стосовно того, що ОСОБА_3 використав заздалегідь підписаний нею чистий аркуш паперу та сфальсифікував розписку, наклавши на папір з її підписом текст розписки. Також звертала увагу суду, що ОСОБА_3 станом на 27 лютого 2010 року навіть об`єктивно не мав фінансової можливості позичити їй суму в розмірі 35 000,00 доларів США, оскільки за півроку до цього, а саме 07 серпня 2009 року сам отримав у неї безпроцентну позику в розмірі 100 000,00 грн, які не повернув навіть до теперішнього часу. На її думку, в даному випадку виникла абсурдно нелогічна ситуація, а саме 07 серпня 2009 року ОСОБА_3 отримує від неї позику в розмірі 100 000,00 грн, а вже 27 лютого 2010 року не повернувши їй жодної копійки з отриманих коштів, начебто він вже сам позичає їй
35 000,00 доларів США. Вважає, що вказану справу необхідно направити на новий розгляд, оскільки призначення та проведення судової технічної експертизи наявної у справі розписки має дуже важливе значення для ухвалення у справі законного та обґрунтованого судового рішення.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Фєтісовим Є. П., вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів обох інстанцій. Вказує, що протягом розгляду справи ОСОБА_2 спочатку взагалі заперечувала дійсність свого підпису на розписці, однак після проведення судової почеркознавчої експертизи, вона змінила свої заперечення і вже почала оспорювати розписку з тих підстав, що підпис на документі виготовлено раніше ніж документ було надруковано.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2, поданому адвокатом Фєтісовим Є. П., про зупинення виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року
У грудні 2018 року справу № 756/3691/16-ц передано до Верховного Суду.
На підставі розпорядження від 03 жовтня 2019 року № 1758/0/226-19 у справі було призначено повторний автоматизований розподіл та справу було передано судді-доповідачеві Каларашу А. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 (а. с. 41 том 1). В шлюбі вони перебували з 15 січня 2011 року.
27 лютого 2010 року ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 35 000,00 доларів США, які зобов`язувалася повернути 27 лютого 2015 року, що підтверджується розпискою (а. с. 4 том 1).
01 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики від 27 лютого 2010 року (а. с. 5 том 1).
Згідно договору безпроцентної позики грошей укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07 серпня 2009 року судами було встановлено, що
ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 в борг 100 000,00 грн (а. с. 42 том 1).
Договором застави від 07 серпня 2009 року в забезпечення виконання зобов`язань за договором безпроцентної позики грошей укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07 серпня 2009 року позичальник передав у заставу автомобіль (а. с. 43-44 том 1).
Доказів повернення позики ОСОБА_3 судами не було встановлено.
Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань судами було встановлено, що в СВ Оболонського УПИГУ НП у м. Києві відкрито кримінальне провадження від 07 травня 2016 року № 12016100050004562 за заявою ОСОБА_2 про те, що до Оболонського районного суду міста Києва було надано підроблену розписку про отримання грошових коштів від ОСОБА_3 (а. с. 48 том 1).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за позикою судами було встановлено, що загальна заборгованість за позикою станом на 14 березня
2016 року складає 1 319 415,42 грн, з яких: заборгованість за позикою - 35 000,00 доларів США, що еквівалентно (по курсу 1 долар США = 27,763120 грн) в гривні станом на 27 лютого 2015 року - 971 709,20 грн, індекс інфляції за період з березня 2015 року до лютого 2016 року у розмірі 317 360,22 грн та
3 % річних від простроченої суми за період з 27 лютого 2015 року до 27 січня 2016 року у розмірі 30 346,00 грн (а. с. 2 том 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.