Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 753/8005/17
провадження № 61-9621св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року у складі судді: Коренюк А. М., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2018 року у складі суддів: Желепи О. В., Іванченко М. М., Рубан С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що між банком та ОСОБА_1 13 липня 2010 року був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3 500,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів, що відповідає дії платіжної картки, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 31 березня 2017 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 74 724,52 грн.
АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 74 724,52 грн, яка складається з таких складових:
заборгованість за кредитом - 3 493,69 грн;
відсотки за користування кредитом - 62 746,33 грн;
пеня та комісія - 4 450,00 грн;
штраф (фіксована частина)- 500,00 грн;
штраф (процентна частина) - 3 534,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 74 724,52 грн заборгованості за кредитним договором та1 600,00 грн судового збору, а всього 76 324,52 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між банком та ОСОБА_1 13 липня 2010 року був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів, що відповідає дії платіжної картки, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. Відповідно до умов укладеного договору Договір складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг й Правил користування платіжною карткою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2018 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судового збору в розмірі 1 600,00 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким ухвалено компенсувати за рахунок держави Державною судовою адміністрацією понесені АТ КБ "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 1600,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони укладали договір шляхом підписання анкети-заяви, яка міститься в матеріалах справи, та наданням згоди відповідачем на приєднання до правил надання банківських послуг. З наданого суду розрахунку та виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач має заборгованість, яка виникла з 2012 року в загальному розмірі 74 724,52 грн. Позивач довів порушення своїх прав відповідачем, яка не виконала умови договору, щодо повернення кредитних коштів. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Це стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 є інвалідом особою з інвалідністю I групи та у місцевого суду не було правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, оскільки останній повинен бути компенсований за рахунок держави, а тому рішення в частині стягнення судового збору підлягає скасування з постановленням нового рішення в цій частині.
Аргументи учасників справи
У лютому 2018 року ОСОБА_1 касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, в якій просила скасувати оскаржені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що не врахована при ухваленні оскаржених судових рішень правова позиція Верховного Суду України в постанові по справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, щодо застосування позовної давності та укладення правочину. Позивачем надано неналежні та недопустимі докази укладення кредитного договору. Суди не застосували статтю 551 ЦК України та не зменшили неустойку.
Звертає увагу, що позивач не подав суду письмових доказів пі підтвердження ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та зупиненовиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження в справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 13 липня 2010 року підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та отримала платіжну картку АТ КБ "ПриватБанк".
Відповідач зобов`язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 74 724,52 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 3 493,69 грн; відсотків за користування кредитом - 62 746,33 грн; пені та комісії - 4 450,00 грн; штрафу (фіксована частина)- 500,00 грн; штрафу (процентна частина) - 3 534,50 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.