Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 265/4443/16-ц
провадження № 61-41741св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 грудня 2017 року у складі судді Костромітіної О. О. та постанову апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Лісового О. О., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 13 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 76 000,00 грн. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки.
У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, станом на 24 червня 2016 року утворилась заборгованість, яка становить 89 570,51 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту -17 406,96 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами - 53 348,89 грн та заборгованості з пені - 18 814,66 грн, яку банківська установа просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2018 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що, звернувшись до суду в грудні 2009 року з позовом про звернення стягнення на предмет застави, позивач реалізував своє право на дострокове стягнення з позичальника суми кредитної заборгованості, тому, подавши новий позов про стягнення заборгованості за кредитним договором із позичальника та поручителя, банк пропустив позовну давність, про застосування якої заявили відповідачі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, АТ "КБ "ПриватБанк" (яке є правонаступником ПАТ "КБ "ПриватБанк") подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "КБ "ПриватБанк" аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили докази у справі та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.
Суди не взяли до уваги переривання позовної давності в результаті зарахування коштів від продажу предмета застави, оскільки банк дізнався про порушення свого права лише 23 червня 2015 року, тобто після продажу предмета застави.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу АТ "КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на підставі підпункту а) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України.
Витребувано з Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу № 265/4443/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року вищезазначену справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 13 грудня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ "КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 68М-07, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 76 000,00 грн із терміном повернення до 13 грудня 2012 року.
Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється щомісячними платежами у розмірі 824,37 грн, починаючи з 10 січня 2008 року.
У цей же день між ПАТ "КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір застави автомобіля моделі ГАЗ 3302-415 СПГ, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Виконання зобов`язань за кредитним договором також забезпечено договором поруки, укладеним 13 грудня 2007 року між ПАТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 . Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.
Пунктами 6.7 кредитного договору та 12 договору поруки передбачено, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права за цим договором, встановлюється у 5 років.
У грудні 2009 року ПАТ "КБ "ПриватБанк" звернулось із позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення всієї суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 червня 2012 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2012 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою від 13 грудня 2007 року та договору про видачу траншу від 17 грудня 2007 року в загальному розмірі 39 011,80 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 29 406,96 грн, за процентами - 7 520,12 грн, пені -73,33 грн, штрафу - 2 011,39 грн, звернуто стягнення на заставний автомобіль моделі ГАЗ 3302-415 СПГ, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_1, з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" права безпосереднього продажу заставного автомобіля конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі - продажу предмету застави від імені заставодавця, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Згідно з актом приймання автомобіля від 18 липня 2013 року ОСОБА_1 передав автомобіль моделі ГАЗ 3302-415 СПГ рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_1, працівникам ПАТ "КБ "ПриватБанк".
23 червня 2015 року в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 банк зарахував кошти у сумі 12 000,00 грн, як вартість реалізованого заставного автомобіля, проте доказів того, що предмет забезпечувального обтяження був проданий банком у відповідності до вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" суду не надано.
Відповідно до довідки Територіального Сервісного центру № 1441 Регіонального Сервісного Центру Міністерства внутрішніх справ України в Донецький області, виданої 15 листопада 2017 року, вантажний автомобіль ГАЗ 3302-415 СПГ, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з позовом 01 серпня 2016 року, ПАТ "КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що станом на 24 червня 2016 року заборгованість за кредитним договором не погашена і її розмір становить 89 570,51 грн, з яких: 29 406,96 грн - заборгованість за кредитом, 28 163,55 грн - за відсотками за користування кредитом, 32 000,00 грн - пеня.
У подальшому банк уточнив свої вимоги і просив стягнути заборгованість, яка утворилась станом на 26 липня 2017 року, у розмірі 89 570,51 грн, яка складається з 17 406,96 грн - заборгованості за кредитом, 53 348,89 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 18 814,66 грн - пені.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що, пред`явивши у грудні 2009 року позов про звернення стягнення на предмет застави в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання в повному обсязі і з того часу розпочався перебіг позовної давності для банку. До суду з цим позовом банк звернувся 01 серпня 2016 року, тобто зі спливом позовної давності, яка була збільшена до 5 років за домовленістю сторін. Оскільки банк звернувся до суду з пропуском позовної давності, про застосування наслідків якої заявляли відповідачі, суд відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що доказів переривання позовної давності матеріали справи не містять.