ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа №338/171/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10614/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Збройних Силах України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. (суддя - Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. (судді - Курилець А.Р., Кушнерик М.П., Мікули О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Збройних Силах України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправним рішення Комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Збройних Силах України від 13.11.2015р. про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій і скасувати його;
- визнати позивача учасником бойових дій на території Чехословаччини у період з 21.08.1968 року по 04.11.1968 року у складі військової частини польова пошта 27634.
В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що з 20 липня 1968 року по 04 листопада 1968 року проходив спеціальні військові збори військової частини №27634 на посаді водія на території ЧССР та залучався до виконання спеціальних завдань в зоні бойових дій. При розгляді питання про надання йому статусу учасника бойових дій комісія незаконно відмовила йому, з чим він не погоджується, вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р., позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Збройних Силах України від 13.11.2015р. про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій.
Зобов`язано відповідача повторно розглянути документи позивача по питанню надання йому статусу учасника бойових дій.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
З рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що позивачем на засідання Комісії було надано достатньо документів, при вивченні яких у відповідача не виникло сумнівів у винесенні рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.10.2015р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому статусу учасника бойових дій.
За наслідками розгляду наданих заявником документів 13.11.2015р. відповідачем прийнято протокольне рішення, яким заявнику в наданні статусу учасника бойових дій відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Комісією не вжито всіх можливих та необхідних заходів для з`ясування правомірності заяви позивача щодо визнання останнього учасником бойових дій та протиправно не повідомлено заявника про час розгляду даних матеріалів.
Суди визнали безпідставним посилання відповідача на не зазначення позивачем в заяві про бажання прийняти участь у засіданні Комісії, та дійшли висновку, що вказане не є підставою для бездіяльності щодо доведення до відома заявника інформації про час та місце розгляду даного питання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання позивача учасником бойових дій на території Чехословаччини суди виходили з того, що прийняттю такого рішення передують стани перевірки поданих документів та отримання відповідей на запити від інших повноважених органів, та дійшли висновку, що суд також не може зобов`язати відповідача визнати позивача учасником бойових дій за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформлені, а усі етапи перевірки - завершені.
З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-XII (далі Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно статті 5 вказаного Закону учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до абзаців 1 і 3 пункту 2 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994р. №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено Перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Перелік).
Відповідно до зазначеного Переліку, Чехословаччина віднесена до держав, на території яких в період з 20 серпня 1968 року по 1 січня 1969 року проходили бойові дії.
Судами встановлено, що відповідно до копії військового квитка НД №0111205, з 22.07.1968р. по 04.11.1968р. позивач проходив спеціальні навчальні збори у складі військової частини 27634.
Згідно копії наказу про відрядження від 25.07.1968р. №232, позивача було відряджено в розпорядження районного військового комісаріату на навчання в ряди Радянської армії.
Відповідно до архівної довідки від 28.09.2000р. №5/108052 з дня сформування частини 27634 та по 08.11.1968р. частина дислокувалась в м. Івано-Франківськ, а з 09.11.1968р. - в ЧССР.