ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №826/9967/16
адміністративне провадження №К/9901/42323/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2016 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (судді: Федотов І.В. (головуючий), Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі № 826/9967/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Абсолют Люкс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Абсолют Люкс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.04.2016:
- № 1052615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями на 4 219 887,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 25 903,00 грн;
- № 1062615141, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов`язаннями на 5 674 576,00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) на 1 418 644,00 грн;
- №1072615141, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 41 813,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 8/26-15-14-01-04/38489653 від 16.03.2016, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 16.03.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 219 887,00 грн, з ПДВ на 5 674 576,00 грн та завищення суми від`ємного значення суми ПДВ на 41 813,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ "Укр-Інторг" (ТОВ "Діслав"), ТОВ "Девкаліон Груп", ТОВ "Медітіріан ЛТД", ТОВ "Фоксберрі", ТОВ "Брокер Хаус" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. До вказаних висновків контролюючий орган дійшов на підставі аналізу бази даних АІС "Податковий блок", згідно інформації яких неможливо прослідкувати рух товарів по ланцюгах постачання, а вказані контрагенти не мають матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Укр-Інторг" (ТОВ "Діслав"), ТОВ "Девкаліон Груп", ТОВ "Медітіріан ЛТД", ТОВ "Фоксберрі", ТОВ "Брокер Хаус" на підставі договорів поставки, купівлі - продажу та виконання робіт.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно - транспортна накладна, акти виконаних робіт, журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки, договори добровільного страхування від нещасних випадків за списком працівників.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Вказує, що згідно протоколу допиту керівника ТОВ "Медітіріан ЛТД" ОСОБА_1 в межах кримінального провадження, останній повідомив про його непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, крім того наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2016 у справі №757/61243/16-к, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності
9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
10.3. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.6. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.