ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа №335/8983/17(2-а/335/416/2017)
адміністративне провадження №К/9901/362/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.09.2017 (суддя Воробйов А.В.) та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (колегія у складі суддів Дадим Ю.М., Лукманової О.М., Богданенка І.Ю.)
у справі № 335/8983/17 (2-а/335/416/2017)
за позовом ОСОБА_1
до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з моменту звернення за її призначенням з 26.06.2017, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014, 2015, 2016);
- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію з моменту звернення за її призначенням з 26.06.2017, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014, 2015, 2016), забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
2. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.09.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. У касаційній скарзі ОСОБА_1, із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та винести рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
5. Відповідач направив відзив на касаційну скаргу. Просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та з 15.09.2006 отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 у відповідності до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
7. 26.06.2017 позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки.
8. Листом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в задоволенні заяви позивача було відмовлено.
9. Відмова була обґрунтована тим, що Позивач вже отримує пенсію за віком, яка розрахована відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням ч. 2 ст. 40 вказаного Закону врахована середньомісячна заробітна плата по Україні за 2005 рік. Оскільки позивачу вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, то призначити пенсію за віком за нормами ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням ч. 2 ст.40 вказаного Закону немає законних підстав.
10. Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, яку призначено відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку. Це унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв`язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що він отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відтак є всі підстави для переведення його на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки він має право вибору пенсій.
При призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, як це передбачено ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки зазначений вид пенсії йому призначається вперше.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
14. Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
15. З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".