ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №820/1243/16
адміністративне провадження №К/9901/28488/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Самойлової В.В. від 07 червня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Курило Л.В., суддів Присяжнюк О.В., Русанової В.Б. від 07 липня 2016 року у справі за позовом Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива Люкс" про скасування податкової реєстрації,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року Харківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (далі - позивач, Інспекція) звернулась до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива Люкс" (далі - відповідач, Товариство), в якому просила скасувати реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) від 09 вересня 2015 року Товариства (код ЄДРПОУ 38838847, індивідуальний податковий номер 388388404237, місцезнаходження платника: вулиця Трудова, будинок 1-В, смт Високий, Харківський район, Харківська область).
На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що у відповідача відсутні виробничі потужності та достатня кількість земельних ділянок для виробництва сільськогосподарської продукції задекларованого об`єму й наведене свідчить про неможливість реального здійснення підприємством фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, у зв`язку з чим вважає, що реєстрація Товариства як платника ПДВ підлягає скасуванню за рішенням суду на підставі пунктів 184.1, 184.2 статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року в задоволенні позову Інспекції відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які зумовлюють анулювання реєстрації платника податку на підставі положень статті 184 ПК України, а матеріалами справи підтверджується наявність у Товариства в 2015 році можливості вирощування сільськогосподарської продукції та її реалізації в задекларовану об`ємі.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 липня 2016 року змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції стосовно підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень ПК України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) контролюючі органи не наділені правом звертатися до суду із позовом про скасування реєстрації платника ПДВ в судовому порядку й така вимога виходить за межі повноважень позивача. Водночас Інспекція в силу положень пункту 184.2 статті 184 ПК України за наявності відповідних підстав може анулювати реєстрацію платника за власним самостійним рішенням.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, просив їх скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції суду апеляційної інстанції про відсутність у Інспекції права на звернення до суду із вимогою, яка є предметом розгляду у справі, адже вважає, що норма підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, якою передбачено право контролюючих органів звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, наділяє її правом на звернення до суду з будь-яким позовом, якщо має місце реалізація функцій суб`єкта владних повноважень. За наведеного, а також враховуючи викладені у позовній заяві обставини щодо відсутності у Товариства можливості реального здійснення господарської діяльності, стверджує про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення Інспекції до суду із цим позовом) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду з позовом у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Наведені положення КАС України кореспондуються із положенням частини четвертої статті 50 цього Кодексу, якою передбачено, що суб`єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.