ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №480/4545/18
адміністративне провадження №К/9901/23935/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Усенко Є. А., Юрченко В. П., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (суддя - Соп`яненко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (судді - Бенедик А.П., Донець Л.О., Гуцало М.І.) у справі № 480/4545/18 в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Шалигинське" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Шалигинське" (далі - Товариство) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ДФС), в якому з урахуванням уточнень просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2018 року № 0005001402 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість на 316 572 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 79 143 грн, та № 0005011402, в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на 39 677 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про реалізацію позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва (пшениця різних класів) за цінами нижчими від її собівартості та нижчими мінімального рівня цін, встановленого в порядку здійснення державного цінового регулювання, не відповідали фактичним обставинам. На думку позивача, застосування інтервенційних цін до товару, який реалізовано за межами організованого аграрного ринку України (поза межами Аграрної біржі), не відповідало вимогам закону.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено. Спірні податкові повідомлення-рішення скасовано та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 6 530,88 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився Другий апеляційний адміністративний суд під час апеляційного перегляду судового рішення, виходив з того, що позивач довів факт реалізації пшениці за цінами вищими від собівартості, а доводи відповідача стосовно реалізації позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва за цінами, нижчими мінімального рівня встановлених граничних цін, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства щодо державної політики у ціновій сфері державного управління аграрним ринком. Так, відповідно до приписів Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" державне регулювання цін здійснюється лише в межах організованого аграрного ринку та не здійснюється за його межами. Враховуючи те, що правочини укладались безпосередньо між позивачем та контрагентами, суд дійшов висновку про безпідставність поширення на такі правовідносини дії наказів Міністерства аграрної політики та промисловості України від 29 липня 2015 року № 292 та від 14 вересня 2016 року № 305, а також норм Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" в частині державного цінового регулювання.
Другим апеляційним адміністративним судом було частково задоволено апеляційну скаргу відповідача та скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2018 року № 0005001402 щодо збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість на 26 180 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 6 545 грн. У цій частині прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаної частини позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів реального характеру його господарської операції із приватним підприємством "Євро Агро Дістріб`юшен" з огляду на ухвалення судом вироку щодо посадової особи вказаного підприємства, яким його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, ДФС звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані рішення у вказаній частині та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосування судами норм матеріального права, а саме, пункту 188.1 статті 188 ПК України, наказів Міністерства аграрної політики та промисловості України від 29 липня 2015 року № 292 та від 14 вересня 2016 року № 305, а також норм Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" в частині державного цінового регулювання.
Ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав на необґрунтованість касаційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.
Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині, що оскаржується до суду касаційної інстанції, зазначеним вимогам закону відповідають повною мірою.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ДФС проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 1 липня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16 жовтня 2018 року № 7014/18-28-14-02/03778295/95.
Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:
абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 313 328 грн., в т.ч. за вересень 2015 року на суму 61841 грн.; жовтень 2015 року на суму 84726 грн.; листопад 2015 року на суму 129021 грн.; травень 2016 року на суму 32621 грн.; червень 2016 року на суму 5119 грн. та завищено суму від`ємного значення відображену у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" за червень 2018 року у сумі 47 900 грн.