Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 759/17665/17
провадження № 51-5580км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080007678, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, судимого: за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; за вироком того ж суду від 18 жовтня 2017 року за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Покарання, призначене ОСОБА_1 за вироками Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року та від 18 жовтня 2017 року, ухвалено виконувати самостійно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за невстановлених обставин придбав боєприпаси до вогнепальної зброї - 35 патронів калібру 5,6 мм і 5 патронів калібру 9 мм, які зберігав без передбаченого законом дозволу до моменту їх вилучення працівниками поліції о 14:15 01 вересня 2017 року біля будинку № 5 на вул. Литвиненко-Вольгемут у м. Києві.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з висновком місцевого суду щодо застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, не врахувавши конкретних обставин вчиненого злочину, який є тяжким, даних про особу засудженого, котрий двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став. Ураховані ж судом позитивні дані про особу засудженого, за твердженням прокурора, були враховані при призначенні ОСОБА_1 покарання і не можуть бути підставами для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
У доповненнях до касаційної скарги прокурор стверджує, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання не застосував закон, який підлягав застосуванню - ч. 4 ст. 70 КК, оскільки інкримінований злочин засуджений вчинив до ухвалення щодо нього вироків від 25 вересня 2017 року та від 18 жовтня 2017 року. Суд ухвалив неправильне рішення про необхідність виконувати зазначені вироки самостійно, а також необґрунтовано призначив ОСОБА_1 мінімальний іспитовий строк, з огляду на обставини вчиненого та особу засудженого. Апеляційний суд не звернув уваги на ці порушення та не виправив їх незважаючи на те, що про них зазначав прокурор в апеляційній скарзі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, правильності кваліфікації дій обвинуваченого прокурор у касаційній скарзі не оспорює, а його доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - незастосування положень ч. 4 ст. 70 КК при призначенні ОСОБА_1 покарання - є обґрунтованими виходячи з нижченаведеного.
Так, розглянувши зазначене кримінальне провадження місцевий суд ухвалив вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК (за злочин, вчинений 01 вересня 2017 року) покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК від його відбування з випробуванням протягом однорічного іспитового строку та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Покарання, призначене ОСОБА_1 за вироками Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року (2 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням протягом однорічного іспитового строку за злочин, вчинений 28 січня 2017 року) та від 18 жовтня 2017 року (3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку за злочин, вчинений 06 вересня 2017 року) суд ухвалив виконувати самостійно.