Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 200/19530/18
провадження № 61-18139св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року в складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (далі - ТОВ ТГ "Інтерпап") про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ ТГ "Інтерпап" оскаржило її в апеляційному порядку з підстав порушення правил підсудності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ ТГ "Інтерпап" залишено без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що позивач правомірно пред`явила позов за місцем свого проживання, скориставшись правом альтернативної підсудності, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відкриття провадження у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року ТОВ ТГ "Інтерпап" через свого представника Шульгу В. С. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що пред`являючи позов до суду за зареєстрованим місцем проживання, позивач вказувала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1, однак зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки, як стало відомо товариству під час розгляду іншої господарської справи, ОСОБА_1 станом на день подачі позову вже не була зареєстрована за цією адресою, а отже не мала права пред`являти позов до Бабушкінського районного суду м. Дніпра.
Однак, суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, не перевірив, а апеляційний суд не взяв до уваги, вказані обставини, чим порушив правила територіальної підсудності, адже у разі відсутності в позивача зареєстрованого місця проживання цей спір повинен розглядатися за місцезнаходженням відповідача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 листопада 2019 року справа № 200/19530/18 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються в редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.