Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 509/4377/16-ц
провадження № 61-46886св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст скарги
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2012 року у справі № 2-553/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013 року (провадження № 22-ц/785/2592/13), було встановлено, що 24 лютого 1995 року ОСОБА_4 видав заповіт, відповідно до якого все належне йому на час смерті майно заповідав позивачу - ОСОБА_1 . Цей заповіт був посвідчений державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Гнатюк Т. А. та зареєстрований у реєстрі за № 2-2148. Згідно з договором купівлі-продажу від 31 січня 2000 року, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Панченко О. О. та зареєстрований у реєстрі за № 136, ОСОБА_4 придбав у власність незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Це майно було придбано ОСОБА_4 у власність під час шлюбу з позивачем, воно є спільною сумісною власністю подружжя.
30 грудня 2003 року відповідач ОСОБА_5 звернулася до Шостої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини свого батька ОСОБА_4 . Ця заява була подана до нотаріальної контори з пропуском шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_4 . Також 30 грудня 2003 року державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т. А. прийняла від ОСОБА_1 заяву про відмову від спадщини її чоловіка ОСОБА_4 .
При видачі відповідачу оспорюваного ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т. А. не встановила дійсний склад спадкового майна, та без огляду на наявність у матеріалах спадкової справи копії свідоцтва про укладення шлюбу між спадкодавцем та ОСОБА_1 визначила, що до складу спадкового майна ОСОБА_4 входить увесь незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Проте, це майно було придбано ОСОБА_4 під час шлюбу з позивачкою та є їх спільним майном подружжя. Крім цього наявність у спадковій справі довідки ЖКО Приморського району м. Одеси від 09 жовтня 2003 року № 43 про спільне проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вказує на прийняття позивачкою спадщини шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном. Але ці фактичні дані не були перевірені нотаріусом та нею не було встановлено ким саме із спадкоємців та яким чином дійсно своєчасно та належним чином було прийнято спадщину ОСОБА_4 . Поряд з цим нотаріусом було взято до уваги заяву позивача про відмову від спадщини, яка не має юридичної сили, оскільки була подана позивачем з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 553 ЦК Української РСР 1963 року.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2012 року у справі № 2-553/11, що набрало законної сили 11 грудня 2013 року було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 05 березня 2004 року, що зареєстроване у реєстрі за № 2-737; було визнано незаконним включення державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори до спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 частки його дружини ОСОБА_1 у спільній власності подружжя на зазначене нерухоме майно.
Позивач вказувала, що прийняття спадщини ОСОБА_4 його донькою ОСОБА_5, як і відмова від спадщини позивачем були визнані судом недійсними, внаслідок чого було визнано недійсним і свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_5 . Тому прийняття спадщини ОСОБА_4 його донькою ОСОБА_5 та відмова від спадщини ОСОБА_1 є недійсними правочинами. З урахуванням недійсності відмови ОСОБА_1 від спадщини та прийняття спадщини ОСОБА_6, внаслідок чого свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я останньої, було визнано недійсним, вказані правочини не створюють юридичних наслідків.
ОСОБА_1 просила:
визнати за нею право власності на Ѕ частину незакінченого будівництвом садового будинку з надвірними спорудами готовністю 90 %, що знаходиться в АДРЕСА_2, у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати за нею право власності на Ѕ частину у спільному сумісному майні подружжя на незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90 %, що знаходиться в АДРЕСА_2, придбаному у шлюбі з ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року у складі судді: Кочко В. К., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину незакінченого будівництвом садового будинку з надвірними спорудами готовністю 90 %, що знаходиться в АДРЕСА_2, у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину у спільному сумісному майні подружжя на незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90 %, що знаходиться в АДРЕСА_2, придбаному у шлюбі з ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прийняття спадщини ОСОБА_4 його донькою ОСОБА_5, як і відмова від спадщини позивачем були визнані судом недійсними, внаслідок чого було визнано недійсним і свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_7 . Отже, прийняття спадщини ОСОБА_4 його донькою ОСОБА_5 та відмова від спадщини ОСОБА_1 є недійсними правочинами. З урахуванням недійсності відмови ОСОБА_1 від спадщини та прийняття спадщини ОСОБА_6, внаслідок чого свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я останньої, було визнано недійсним, вказані правочини не створюють юридичних наслідків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року скасовано та прийнято постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2006 року, яким визнано за ОСОБА_9 право власності на самовільно збудований дачний будинок площею 226,8 м2, зазначений на планів під літ "А2, а, а3" з господарчими спорудами: крильце під літ. "а 2", спорудження № 1-7, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_3 є чинним та не скасованим в передбаченому законодавством порядку. Суд першої інстанції не встановив фактичні обставини, послався на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2012 року у справі № 2-553/11, що набрало законної сили 11 грудня 2013 року, однак не взяв до уваги рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2006 року, яким на спірний об`єкт уже було визнано право власності за відповідачем і яке на час розгляду справи є чинним.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірне майно було придбано ОСОБА_4 у власність під час шлюбу з ОСОБА_1, воно є спільною сумісною власністю подружжя. При видачі ОСОБА_5 оспорюваного ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т. А. не встановила дійсний склад спадкового майна, та без огляду на наявність у матеріалах спадкової справи копії свідоцтва про укладення шлюбу між спадкодавцем та ОСОБА_1 та визначила, що до складу спадкового майна ОСОБА_4 входить увесь незакінчений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 90 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Проте це майно є їх спільним майном подружжя. Позивача у законний спосіб не було позбавлено права спільної сумісної власності на придбаний у шлюбі та незавершений будівництвом будинок.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2006 року у справі № 2-234/2006 не було позбавлено позивача права спільної сумісної власності подружжя, яке виникло 31 січня 2000 року при укладенні чоловіком позивачу договору купівлі-продажу садового будинку. До участі у розгляді справи № 2-234/2006 ОСОБА_1 як співвласника спірного майна не залучали.
Вказує, що у рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2006 року у справі № 2-234/2006 не встановлені обставини, що є преюдиціальними для цієї справи, а лише визнано право власності відповідача на закінчений будівництвом об`єкт, який у незакінченому будівництвом стані належав позивачу та її чоловіку на праві спільної сумісної власності подружжя.
У січні 2019 року ОСОБА_10 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Відзив мотивований тим, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2006 року прийняте у справі № 2-234/2006 року є чинним та не скасованим в передбаченому законодавством порядку. Безпідставними є висновки позивача, що придбаний за життя ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 31 січня 2000 року незакінчений будівництвом садовий будинок АДРЕСА_4 " є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки він придбаний за особисті кошти. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_10 побудувала новий будинок, починаючи з самого фундаменту і замість незакінченого будівництва садового будинку № 31 з надвірними спорудами, готовністю 90 % площею 7x7=49 кв. м, вона стала власником 252,8 кв. м на самовільно збудований дачний будинок зі спорудами, підтвердивши своє право власності на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2006 року у справі № 2-234/2006. 13 вересня 2006 року ОСОБА_10 уклала з ОСОБА_11 два договори купівлі-продажу новозбудованого будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, площею 0,0620 га, на якій будинок розташований. 24 липня 2007 року ОСОБА_11 подарував ОСОБА_10 будинок та земельну ділянку.