ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №460/2834/18
адміністративне провадження №К/9901/22400/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №460/2834/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)"
про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)"
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року
(прийняте у складі: головуючого судді Недашківської К.М.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого ОСОБА_1, у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі;
- зобов`язати відповідача у 2-х місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили привести житлові, побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови утримання і відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він відбуває покарання в секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі у Державній установі "Городищенська виправна колонія №96". За весь період відбування ним покарання адміністрацією установи порушуються житлово-побутові і санітарні вимоги законодавства щодо умов тримання засуджених. Зокрема, приміщення камери №27, в якій він перебуває, є надто вузьким, природне освітлення і вікна відсутні, вентиляція дуже слабка; порушуються санітарні норми в туалеті; прогулянковий дворик не відповідає встановленим вимогам через вкрай недостатню площу, фактично це є підвісна клітка, підлога якої виготовлена з металевих прутів, свіжого повітря недостатньо, як і прямих сонячних променів через суцільну матову покрівлю (у теплу пору року вказане спричиняє парниковий ефект). Зазначає, що наведені порушення підтверджуються звітом представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22 серпня 2018 року. Крім того, це підтверджено і звітом моніторингової групи від 4 квітня 2013 року, яка відбулася за участю начальника Городищенської виправної колонії №96, заступника начальника управління Державної пенітенціарної служби у Рівненській області, прокурора прокуратури Рівненської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого ОСОБА_1, у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі.
Зобов`язано Державну установу "Городищенська виправна колонія (№96)" у п`ятимісячний строк привести житлові, побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови утримання і відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" привести житлові, побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, саме у двомісячний строк - відмовити.
Приймаючи зазначені рішення суди першої й апеляційної інстанцій виходили з того, що адміністрацією Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (далі - "ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)") не вжито належних заходів для приведення умов утримання засудженого до довічного позбавлення волі позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим, позовна заява про зобов`язання ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" привести житлові, побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі підлягає задоволенню частково з врахуванням критеріїв розумності і реальності - протягом 5 місяців.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року, і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що у 2013 і 2018 роках працівниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини спільно з представниками громадськості здійснено моніторинговий візит у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)". Проте судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що за підсумками моніторингових візитів надані рекомендації щодо забезпечення належних умов утримання засуджених у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" саме Державній пенітенціарній службі України і Міністерству юстиції України. Отже, на думку скаржника, за підсумками моніторингових візитів не встановлено обов`язкових дій для ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" в частині покращення житлово-побутових умов засуджених, які утримуються у такій колонії.
Крім того, відповідач вказує на те, що судами першої й апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому факту, що під час моніторингового візиту у 2018 році відзначено позитивні зрушення з часу візиту у 2013 році. Зокрема, зазначено, що адміністрацією установи в цілому вживаються заходи щодо приведення умов тримання засуджених, які є сумісними з повагою до людської гідності відповідно до міжнародних стандартів; у структурних дільницях виправної колонії поступово проводяться відповідні будівельні і ремонтні роботи і вживаються заходи, спрямовані на покращення умов тримання засуджених. Водночас, моніторинговою групою у звіті 2018 року відмічено активну поведінку відповідача пов`язану із вживанням певних заходів щодо приведення умов тримання засуджених. Тобто, наведене свідчить про вчинення дій з боку відповідача щодо приведення до нормативних вимог умов тримання засуджених.
Також скаржник зазначає, що ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" є колонією максимального рівня безпеки, а тому Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №124 від 28 липня 2005 року (надалі також - "Типові правила") не можуть застосовуватись до облаштування сектору максимального рівня безпеки. Одночасно законодавством не визначено питання обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі при виправних колоніях максимального рівня безпеки.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі, з 28 вересня 2004 року відбуває покарання в секторі максимального рівня безпеки ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)".
У квітні 2013 року головним спеціалістом Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини разом із регіональним координатором Уповноваженого з прав людини у зв`язках з громадськістю в Рівненській області здійснено моніторинговий візит до пенітенціарних установ Рівненської області.
Результати проведення моніторингового візиту зафіксовані у звіті від 4 квітня 2013 року, відповідно до якого у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" виявлено ряд недоліків.
За результатами моніторингового візиту представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини рекомендовано Державній пенітенціарній службі України:
- вирішити питання щодо рівномірного розміщення у Городищенській виправній колонії (№96) засуджених дільниці приміщень камерного типу і довічного позбавлення волі з метою забезпечення мінімальної площі на одну особу і створення належних умов відбування покарання;
- вжити заходів щодо приведення камерних приміщень у відповідність до вимог нормативно-правових актів, у тому числі: спальні місця у приміщеннях камерного типу і камерах для тримання засуджених до довічного позбавлення волі обладнати відповідно до встановлених законодавством норм площі; забезпечити у всіх камерних приміщеннях доступ до свіжого повітря, а також забезпечити достатній рівень природного і штучного освітлення;
- у Городищенській виправній колонії (№96) привести відповідно до вимог нормативно-правових актів обладнання дворів для проведення прогулянок засуджених, у першу чергу на дільниці для тримання засуджених до довічного позбавлення волі.
22 серпня 2018 року начальником відділу моніторингу дотримання прав людини на належне утримання Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, головним спеціалістом відділу права на працю Департаменту моніторингу соціальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, регіональним координатором взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області, представником громадськості здійснено моніторинговий візит до ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)".
Результати проведення моніторингового візиту зафіксовані у звіті, відповідно до якого у Городищенській виправній колонії (№96) виявлено ряд недоліків. За результатами моніторингового візиту рекомендовано Міністерству юстиції України забезпечити: право на приватність у банному комплексі (обладнати душові кабіни шторками/перегородками); належне штучне освітлення в жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; норму жилої площі на кожного засудженого в окремих жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; провести ретельну перевірку фактів затримки/невідправки кореспонденції засуджених; вжити заходів щодо повної реконструкції сектору максимального рівня безпеки, в якому відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (стаття 28 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - "КВК України") кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно зі статтями 2, 3 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу (частина друга статті 97 КВК України).
За приписами частини першої статті 102 КВК України, режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Частина перша статті 115 КВК України передбачає, зокрема, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.