ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №806/1286/17
адміністративне провадження №К/9901/24019/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №806/1286/17
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини польової пошти B2731 Міністерства оборони України
про зобов`язання звільнити з військової служби, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 нa постанову Житомирського апеляційного адміністративною суду від 30 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Франовської К.С., суддів: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.), -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини - польова пошта B2731 про зобов`язання звільнити його з військової служби у зв`язку із закінченням контракту від 16 липня 2016 року.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому незаконно відмовлено у звільнені з Військової служби по закінченню контракту з тих підстав, що його дію продовжено в односторонньому порядку до закінчення особливого періоду та оголошення демобілізації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
З. Постановою Житомирського окружного адміністративною суду від 30.05.2017 позов задоволено. Зобов`язано військову частину польова пошта В-27З1 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із закінченням контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 15.06.2013. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини польова пошта 82731 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 640 грн. сплаченого судового збору.
4. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача, а тому задовольнив позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративною суду від 30 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта B2731 - задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративною суду від 30 травня 2017 року - скасовано, прийнято нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Військової частини- польова пошта В 2731 про зобов`язання звільнити з військової служби відмовлено.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, a відтак апеляційна скарга підлягає до задоволення, a постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволені позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 (касатор) подав касаційну скаргу, в якій просить:
Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративною суду від 30 жовтня 2017 року, постанову Житомирського окружного адміністративною суду Від 30 травня 2017 року - залишити в силі.
У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи без участі позивача.
8. 14 грудня 2017 року відповідачем надано заперечення на касаційну скаргу, B якому Військова частина польової пошти B2731 Міністерства оборони України просить відмовити y задоволенні касаційної скарги повністю.
У запереченні на касаційну скаргу не заявлено жодних клопотань.
Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого адміністративною суду України від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 для розгляду справи №806/1286/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк H.M, Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2020 справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено до попереднього касаційного розгляду.
ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема позивач вказує, що він має право на звільнення з військової служби, оскільки контракт укладено 15.06.2015 та з цього часу, до закінчення особливого періоду (який наразі триває), за цим контрактом позивач фактично вислужив більше 24 місяці.
ІІІ.ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини A4009 укладено контракт "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України" від 15 червня 2013 року, строком на три роки.
12. 05 лютого 2017 року ОСОБА_1 було направлено рапорти про звільнення його з лав Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку вказаного контракту до Міністра оборони України та командира військової частини - польова пошта B 2731.
13. Листом Міністерства оборони України від 20.03.2017 №116/9/кц/4/186 позивача повідомлено, що підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту "і" п.1 ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" немає, так як термін дії контракту про проходження військової служби, наказом командира військової частини - польова пошта В2731 від 01.07.2016 №74 - PC продовжено з 15.07.2016 понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду та оголошення демобілізації. Водночас позивача було повідомлено що відповідно до плану звільнення військовослужбовців у запас затвердженого командиром військової частини польова пошта B2731, звільнено ОСОБА_1 заплановане до 06.01.2017.
14. 12 квітня 2017 року аналогічну відповідь було надано Військовою частиною польова пошта В2731 12.04.2017.
15. Вважаючи бездіяльність командира військової частини польової пошти B2731 протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
16. Конституція України від 28 червня 1996 року
16.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та y спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Закон України від "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №
3543-XІІ)
17.1. Згідно ст. Закону № 3543-X11, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
17.2. За визначенням цієї ж статті, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ i організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовані період після закінчення воєнних дій.
17.3. Згідно ст. 1 Закону № 3543-Xll, демобілізація полягає у комплексі заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту на організацію i штати мирного часу.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
19. Згідно наведених норм Закону № 3543-Xll, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію, яка включає не лише процес призову громадян на військову службу з метою виконання ними свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а й передбачає здійснення комплексу відповідних заходів, спрямованих на забезпечення функціонування країни y особливий період.
20. Тому і процес демобілізації полягає не тільки у припиненні перебування мобілізованих осіб на військовій службі, а й передбачає комплекс заходів, спрямованих на планомірне переведення функціонування держави в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
21. Указом виконуючого обов`язки Президента України "Про часткову мобілізацію" № 303/2014 від 17 березня 2014 року, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ, (далі - Указ № 303/2014) y зв`язку з різким ускладненням внутрішньо-політичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, оголошено та розпочато часткову мобілізацію.
22. Цим же Указом передбачено здійснення ряду організаційних заходів, зокрема, адресовані Голові Служби безпеки України, начальнику Управління державної охорони України, Голові Служби зовнішньої розвідки України, вищому командуванню Національної гвардії України, керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають y своєму підпорядкуванні військові формування України, оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, щодо переведення підпорядкованих їм військових формувань України, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію та штати воєнного часу.
23. Також, виконуючим обов`язки Президента України та Президентом України безпосередньо видані низка Указів, зокрема: від 14 листопада 2014 року № 875/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях"; від 2 березня 2014 року № 189/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 березня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України"; від 14 квітня 2014 року N9 405/2014"Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"; від 14 листопада 2014 року № 880/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи із забезпечення державної безпеки"; від 24 вересня 2014 року №744/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності"; від 24 березня 2014 року № 339/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року "Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономноїʼ Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України"; від 13 серпня 2015 року N9 474/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2015 року "Про невідкладні заходи щодо нейтралізації загроз державній безпеці"; від 30 січня 2015 року N9 40/2015 "Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році"; від 14 лютого 2015 року № 85/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2015 року " Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією"; від 12 березня 2015 року N9 139/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 лютого 2015 року "Про додаткові заходи щодо зміцнення національної безпеки України"; від 7 серпня 2015 року № 4692015 "Про утворення військово-цивільних адміністрацій" тощо.
24. Вказаними Указами Президента України також передбачено здійснення комплексу заходів, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
25. Окрім того, згідно ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції- час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 тa датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N9 405/2014.