ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа №826/8479/17, адміністративне провадження №К/9901/62554/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017р. (суддя - Добрянська Я.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018р. (судді - Бабенко К.А., Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Михайлівський" (далі - Уповноважена особа Фонду), що полягає у невключенні даних про нього, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк "Михайлівський" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору банківського рахунку №980-005-000002411 "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" від 29.04.2016 року на суму 16 000 грн.
зобов`язати уповноважену особу Фонду включити дані про нього, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк "Михайлівський" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору банківського рахунку №980-005-000002411 "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" від 29.04.2016 року на суму 16 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018р., позов задоволено.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не встановлено правову природу походження коштів на поточному рахунку позивача, які були ним залучені за договором позики.
Зокрема посилається на те, що договір позики укладений між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі банку, як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором, по своїй природі не є вкладом згідно із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Законом України "Про банки та банківську діяльність".
Крім того, Уповноважена особа Фонду вказує на те, що правочини, які укладені під час дії заборони на укладення таких правочинів проблемним банком, встановленої постановою НБУ, яка була обов`язковою до виконання, є нікчемними відповідно до пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відзив на касаційну скаргу від позивача на адресу суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2016р. між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір № 980-005-000002411 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", відповідно до умов якого на ім`я позивача було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . (а.с. 8)
29.04.2016р. між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", укладено договір №980-005-000230978 "Капітал+" (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку), за умовами якого позивач передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти в розмірі в сумі 16 000 грн., на строк не більше 14 днів по 13.05.2016р., розмір процентів за користування коштами 29,81 % річних. (а.с. 26)
19.05.2016р. ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перерахувало на користь позивача грошові кошти в сумі 16 000 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-005-000230978 від 29.04.2016", що підтверджується довідкою про стан рахунку. (а.с. 9)
На підставі рішення НБУ від 23.05.2016р. №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016р. №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.; призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Ірклієнку Ю.П. строком на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.
13.06.2016р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", яким продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016р. до 22.07.2016р.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016р. №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016р. по 12.07.2018р. включно, призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016р. по 12.07.2018р.
20.04.2017 р. позивач звертався до відповідача із заявою про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. (а.с. 11)
Листом № ЗГ/19964 від 07.06.2017р. відповідач повідомив позивача, що за результатами аналізу поданих документів визначено, що договір №980-005-000230978 від 29.04.2016р., укладено позивачем безпосередньо з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного. Вказаний договір не відповідає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" за своїм суб`єктним складом, а тому відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. (а.с. 12)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення його до переліку вкладників, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на нього поширюються гарантії неплатоспроможного банку.
Суди виходили з того, що 19.11.2016 р. набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Суди дійшли висновку, що ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахунковий документ ТОВ "ІРЦ" на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ "Банк Михайлівський" не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ "ІРЦ", забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача. Таким чином, договір, який був укладений між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", за своєю природою та змістом не є розрахунковим документом.
Судами встановлено, що надані позивачем кошти для ТОВ "ІРЦ" через повіреного - ПАТ "Банк Михайлівський", були вкладом, котрий був повернутий на її поточний рахунок згідно укладеного договору.
Суді дійшли висновку, що рахунок позивача мав би бути включеним до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені в касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.