ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №520/11399/14-а
адміністративне провадження №К/9901/13745/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016 у справі № 520/11399/14-а за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - перший заступник начальника Державної фінансової інспекції в Одеській області Король Валентина Вікторівна, про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Одеській області Серії ДФІ/№ 15-0659/2014 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу.
2. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 09.01.2015 позов задоволено повністю. Скасовано постанову першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Одеській області Серії ДФІ/№ 15-0659/2014 від 19.08.2014 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа - перший заступник начальника Державної фінансової інспекції в Одеській області Король Валентина Вікторівна, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено в повному обсязі.
4. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його у касаційному порядку.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016.
Короткий зміст та обґрунтування вимог заяви
6. Відтак ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 по справі № 520/11399/14-а та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016 на підставі пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за аналогічних обставин цей суд по-іншому застосував ті ж самі норми процесуального права.
7. Як приклад неоднакового правозастосування заявник послався на ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.03.2010 (№ К-6311/10), від 02.03.2015 (№ К/800/4679/15), від 20.09.2017 (№ К/800/21506/17), від 20.09.2017 (№ К/800/25408/17), від 19.09.2017 (№ К/800/26948/17), від 18.08.2015 (№ К/800/37644/15), в яких вказує про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Рух заяви
8. Ухвалою Верховного Суду України від 19.11.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - перший заступник начальника Державної фінансової інспекції в Одеській області Король Валентина Вікторівна, про визнання протиправною та скасування постанови для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016.
9. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2020 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про таке.
12. За змістом пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України мотивами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
13. Так в обґрунтування заяви позивач вказує, що вирішення справи фактично було закінчено 09.01.2015 (дата постанови суду першої інстанції). Частина друга статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що була чинною на час прийняття постанови по справі Київським районним судом міста Одеси від 09.01.2015) передбачала, що рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності було остаточним і оскарженню не підлягало. Водночас Конституційний Суд України рішенням від 08.04.2015 № 3-рп/2015 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. З огляду на викладене, на думку заявника право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності обмежувалось лише зверненням за захистом до суду першої інстанції з подальшим розглядом обставин справи і постановленням судового рішення та не поширювалося на можливість його інстанційного оскарження. Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та здійснив перегляд судового рішення, яке в апеляційному порядку не підлягало оскарженню. Не звернув уваги на допущені порушення й суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу позивача. Таким чином, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, у справі, в якій подано заяву про перегляд судового рішення, та в інших справах з приводу оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, допустив неоднакове застосування судом одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, а саме: положення частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, які на час постановлення постанови по справі Київським районним судом міста Одеси від 09.01.2015 не були визнані неконституційними.
14. У доданих на обґрунтування заяви ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2010 (№ К-6311/10), від 02.03.2015 (№ К/800/4679/15), від 20.09.2017 (№ К/800/21506/17), від 20.09.2017 (№ К/800/25408/17), від 19.09.2017 (№ К/800/26948/17), від 18.08.2015 (№ К/800/37644/15) йдеться про те, що оскільки постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята до ухвалення рішення Конституційним Судом України від 08.04.2015 № 3-рп/2015, то право на оскарження цього рішення обмежувалось постановленням судового рішення судом першої інстанції без можливості його інстанційного оскарження. Така постанова є остаточною і оскарженню в апеляційному та касаційному порядку не підлягає.