ПОСТАНОВА
іменем України
10 березня2020 року
м. Київ
справа № 159/1716/18
провадження № 51-4534км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої КретГ. Р.,
суддів Бущенка А. П., Григорʼєвої І. В.,
за участю:
секретаря
судового засідання Дегтяр Л. О.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
захисників Прадищука М. М., Шеремети В. М.
(у режимі відеоконференції),
прокурора Костюка О. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргизахисників Шеремети В. М. і Прадищука М. М. на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ),
та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ),
засуджених за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомКовельського міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2018 року засуджено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК до покарання увиді позбавлення волі на строк 5 років кожного. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2019рокувирок місцевого суду залишив без змін.
Суд визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винуватимиу вчиненні за попередньою змовою групою осіб, аОСОБА_1 ще й повторно грабежу, за обставин, детально викладених увироку.
Як установив суд,12 лютого 2018 рокублизько 06:06 навпроти кафе "Бочка" на вул. П. Могили, 2 у м. КовелОСОБА_1 іОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, спільно завдали ОСОБА_7 ударів в голову та по тулубу, заподіявши цим легких тілесних ушкоджень і відкрито викрали належне потерпілому майно на загальну суму 37 754 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, як випливає з її змісту,захисник Шеремета В. М.просить змінити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення щодо ОСОБА_2, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 186 на ч. 1 ст. 125 КК. Суть доводів скаржника зводиться до того, що суди нижчих інстанцій не дали належної оцінки доказам, залишили поза увагою те що ОСОБА_2 лише спричинив потерпілому тілесних ушкоджень, однак не викрадав майна. Крім того, вказує, що потерпілий та інші присутні особи не усвідомлювалифакту викрадення майна. Також захисник наголошує, що суд безпідставно врахував показання свідка ОСОБА_8, викладені в протоколі пред`явлення особи для впізнання.
У касаційній скарзі захисникПрадищук М. М. просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судові рішення щодо ОСОБА_1 і відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів та вичерпанням можливостей їх отримання. Обґрунтовуючи свої вимоги захисник зазначає, що в основу обвинувального вироку було покладено недопустимі докази, а саме протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8, протокол огляду речей від 15 лютого 2018 року; показання свідка ОСОБА_8, викладені в протоколі пред`явлення особи для впізнання. Також захисник посилається на те, що затриманому ОСОБА_1 було невчасно роз`яснено його права. Крім того вказує, що апеляційний суд своє рішення належним чином не вмотивував і не дав відповідей на всі доводи апеляційних скарг.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджені та їх захисники підтримали касаційні скарги; прокурор заперечив обґрунтованість заявлених стороною захисту касаційних вимог.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Зі змісту касаційних скарг видно, що захисники,серед іншого,не погоджуються з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу статей 433,438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Разом із тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у ході судового слідства обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_7, який в суді першої інстанції впізнав вобвинувачених осіб, які його били, а потім забрали гроші; даних, що містяться упротоколі пред`явлення для впізнання від 13 лютого 2018 року, протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 лютого 2018 року; інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.