Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 367/3800/14-ц
провадження № 61-15939св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 02 червня 2000 року між нею та відповідачем укладений шлюб, розірваний рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року. За період шлюбу учасниками справи набуто спільно майно, згода щодо поділу якого останніми не досягнута. Спільним майно, яке підлягає поділу, вважає: квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3521110100:50:135:0033, автомобіль марки КІА "Cerato", державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частини: квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити у рахунок поділу майна подружжя ОСОБА_2 спірний автомобіль і стягнути на її користь грошову компенсацію її частини за спірний автомобіль у розмірі 61 585,00 грн.
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що спільним майно, яке підлягає поділу, є квартира АДРЕСА_3, яку ОСОБА_4 зазначала своєю особистою власністю, набутою від продажу її іншої квартири. Поділу підлягають борги: за розпискою від 24 вересня 2007 року на суму 2 500 дол. США, що складало 13 250,00 грн, яка використана для першого внеску за спірний автомобіль КІА "Cerato", та за розпискою від 27 червня 2011 року на суму 5 000,00 дол. США, що складало 41 000,00 грн, яка використана на погашення заборгованості за спірний автомобіль. Спірну земельну ділянку він отримав шляхом безоплатної приватизації, у зв`язку із чим така ділянка не підлягає поділу. Автомобіль, а також квартира АДРЕСА_1 , є його особистою власністю.
Посилаючись на викладене, позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 сплатити йому 50 % від суми 13 250,00 грн, а саме 6 625,00 грн (борг за розпискою від 24 вересня 2007 року), зобов`язати ОСОБА_1 сплатити йому 50 % від суми 41 000,00 грн, а саме 20 500,00 грн (борг за розпискою від 27 червня 2011 року); зобов`язати ОСОБА_1 сплатити йому 50 % від суми вартості квартири АДРЕСА_3 ; визнати квартиру АДРЕСА_1, його особистою власністю; визнати автомобіль його особистою власністю.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. У порядку розподілу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3521110100:50:135:0033, для будівництва і обслуговування житлового будинку. У порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3521110100:50:135:0033, для будівництва і обслуговування житлового будинку. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що за період шлюбу колишнім подружжям спільно набуте майно: квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль марки КІА "Cerato", державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3521110100:50:135:0033. Враховуючи рівність часток кожного з подружжя у праві спільної сумісної власності на указане майно, суд вважав за можливе визнати на кожним із сторін по 1/2 частини квартири № 77 та земельної ділянки. Висновків щодо розподілу спірного автомобіля рішення суду не містить. У частині розподілу між сторонами спірних боргових зобов`язань суд відмовив, оскільки у наданих ОСОБА_2 розписках не зазначено, на які потреби та в який спосіб витрачались спірні кошти, а останній не довів належним чином наявність у колишнього подружжя указаних боргових зобов`язань та своїх вимог про їх поділ. Висновків щодо вирішення іншої частини вимог зустрічного позову ОСОБА_2 рішення суду не містить.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2016 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 . В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 . В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки суду першої інстанції. Апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції про поділ між сторонами квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказав, що на цей час відсутні будь-які документи щодо державної реєстрації прав власності на цю квартиру, як об`єкта нерухомого майна, тому відмовив у задоволенні указаної вимоги позову ОСОБА_1 . Апеляційний суд відмовив у поділі спірної земельної ділянки, зазначивши, що право власності на спірну ділянку виникло у ОСОБА_2 03 грудня 2012року і чинним на час виникнення такого права законодавством передбачено, що земельна ділянка, набута одним із подружжя за час шлюбу одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, є особистою власністю такої особи. Спільним майном подружжя є квартира АДРЕСА_3, яка придбана на ім`я ОСОБА_1 у період зареєстрованого шлюбу між колишнім подружжям, у зв`язку із чим указана квартира підлягає поділу між сторонами у рівних частинах. Висновків щодо вирішення вимог сторін про поділ спірного автомобіля та вимог зустрічного позову щодо спірних боргових зобов`язань рішення апеляційного суду не містить.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року в частині вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_3, та автомобіля марки КІА "Cerato", державний номерний знак НОМЕР_1, скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року в частині вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_1, скасовано. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2016 року в цій частині залишено в силі. Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року в частині вимог щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3521110100:50:135:0033, залишено без змін.
Суд касаційної інстанції ухвалюючи рішення виходив із того, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи розподіл квартири АДРЕСА_3, та автомобіля марки КІА "Cerato", державний номерний знак НОМЕР_1, на доводи ОСОБА_1 про те, що це майно є її особистою власністю, оскільки придбане за кошти від продажу її іншої квартири, яка перебувала в особистій власності ОСОБА_1,уваги не звернув, не оцінив пояснення останньої та не навів жодного обґрунтування щодо відповідних доводів. Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи щодо квартири № 159 протилежне за змістом рішення про її поділ, апеляційний суд не спростував відповідні висновки районного суду про те, що 07 червня 2000 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6, яка продана з метою купівлі іншого житла, а саме квартири АДРЕСА_3, яка є предметом поділу за зустрічним позовом. Суд апеляційної інстанції, установивши, що частиною спільного майна подружжя є спірний автомобіль КІА "Cerato" не звернув увагу на те, що вимоги позову ОСОБА_1 щодо поділу між учасниками справи цього автомобіля залишилися повністю не вирішеними.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року рішення Ірпінського районного суду Київської області від 14 січня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про поділ квартири АДРЕСА_3, та автомобіля марки КІА "Cerato", державний номерний знак НОМЕР_1 - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Вимоги первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ автомобіля марки КІА "Cerato", державний номерний знак НОМЕР_1, - задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки КІА "Cerato", державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки КІА "Cerato", державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 61 585,00 грн. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_3, задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 3/10 частини квартири АДРЕСА_3, у розмірі 288 000,00 грн.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки сума коштів, отримана від реалізації квартири ОСОБА_1 становить 40/100 частини, така ж частина квартири є особистою власністю ОСОБА_1, інші 60/100 частини, відповідно, є спільною власністю сторін у справі, і частка кожного з них становить 30/100 або 3/10 частини, а отже, загальна частка ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_3, становить 7/10 частини, а частка ОСОБА_2 становить 3/10 частини. Вирішуючи заявлені у первісному позові вимоги про компенсацію ОСОБА_1 вартості 1/2 частини автомобіля марки "КІА" модель "Cerato", суд виходив із того, що позивачем заявлені вимоги на суму 61 585,00 грн. Надані сторонами докази, при новому апеляційному розгляді справи, містять різне визначення ціни цього об`єкта спільного майна: 121 191,75 грн або 138 028,44 грн. Проте вказане свідчить про об`єктивне визначення позивачем компенсації у розмірі 61 585,00 грн, а тому ці вимоги первісного позову підлягають задоволенню.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким: визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частини квартири АДРЕСА_3, в розмірі 120 250,00 грн; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки КІА "Cerato", 2007 року, державний номерний знак НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості частини автомобіля марки КІА "Cerato", 2007 року, державний номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 135 860,00 грн, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що судом апеляційної інстанції, не враховано той факт, що з моменту придбання автомобіля в 2014 році відповідач користувався транспортним засобом весь цей час та, зважаючи на те, що пройшло вже 5 років із моменту придбання та користування відповідачем спірним автомобілем, відбувся фізичний знос транспортного засобу. Задовольняючи позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції виходив із того, що середня вартість спірної квартири на цей час становить 960 500,00 грн, а з розрахунку того, що спірна квартира придбана під час шлюбу за частину особистих коштів позивача, розмір частки відповідача у цій квартирі становить лише 3/10 частини.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
Квартира АДРЕСА_3 , придбана ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 15 листопада 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3701. За умовами цього договору ціна квартири визначена сторонами у розмірі 60 460,00 грн.