Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 2-5518/11
провадження № 61-37416св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс консалтинг захід",
заінтересовані особи: Товариство з обмежено відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2018 року у складі судді Кирилюк В. Ф. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс консалтинг захід" (далі - ТОВ "Фінанс консалтинг захід") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчими листами від 25 жовтня 2011 року, виданими Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 2-5518/11.
Заява обґрунтована тим, що 05 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11230005000 (далі - Кредитний договір), за яким банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 157 400 грн. 05 жовтня 2007 року в забезпечення виконання вказаного зобов`язання між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договори поруки № 11230005000/1 та № 11230005000/2. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позичальником банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за Кредитним договором. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" кредитну заборгованість в розмірі 190 989,17 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" кредитну заборгованість в розмірі 190 989,17 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 25 жовтня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчі листи, які первісний стягувач - ПАТ "УкрСиббанк" передало для виконання до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька. 20 квітня 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія") уклали договір факторингу № 17, за умовами якого право грошової вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія". Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 вересня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року, проведено заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія". 26 травня 2017 року між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" і ТОВ "Фінанс консалтинг захід" було укладено договір відступлення права вимоги № 26.05.17-ДГ (далі - Договір відступлення права вимоги), за яким ТОВ "Фінанс консалтинг захід" набуло права нового кредитора щодо стягнення суми заборгованості за Кредитним договором. Тому ТОВ "Фінанс консалтинг захід" просило замінити ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на нього як правонаступника у цьому виконавчому провадженні.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2018 року заяву задоволено. Замінено стягувача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на його правонаступника - ТОВ "Фінанс консалтинг захід".
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що у зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та припиняється її статус сторони виконавчого провадження. Заміна такої сторони проводиться в установленому законом порядку. Враховуючи відступлення ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" права вимоги за Кредитним договором на користь заявника, суд дійшов висновку, що до ТОВ "Фінанс консалтинг захід" перейшли права вимоги за цим договором.
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2018 року апеляційну скаргу боржника ОСОБА_3 та особи, яка приєдналася до апеляційної скарги, ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті справи є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що місцевий суд не оцінив умови договорів факторингу та відступлення права вимоги, а суд апеляційної інстанції безпідставно виходив з доведеності й обґрунтованості вимог щодо заміни сторони виконавчого провадження. Апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що актом приймання-передачі права вимоги сторони договору підтвердили виконання всіх умов, які передбачають настання права вимоги у нового кредитора, оскільки наявність цього акта не відміняє необхідності подання до суду доказів про проведення визначених договором про відступлення права вимоги платежів новим кредитором первісному кредитору. Незважаючи на наявність застереження в пунктах 4.2, 4.3 договору відступлення права вимоги, первісний та новий кредитори не повідомляли її про відступлення права вимоги за основним договором. Оскаржувані судові рішення суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17 та постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися тільки щодо дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, а при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження необхідно було встановити факт перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
14 серпня 2018 року справа № 2-5518/11 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою, другою та абзацом 1 частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Таким чином, виконавче провадження є однією зі стадій судового процесу, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового процесу на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і правонаступництва.
Частинами першою та другою статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.