Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 161/10029/14-ц
провадження № 61-21769св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Стрільчука В. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 746 460 грн.
Позов мотивований тим, що 02 жовтня 2013 року вона домовилася з ОСОБА_2 про укладення договору купівлі-продажу металевого павільйону № 79, площею 35 кв. м, що знаходиться на торговому ряді між АДРЕСА_1, за ціною 36 000 дол. США до 01 лютого 2014 року, та передала відповідачу завдаток у розмірі 15 000 дол. США, що підтверджено розпискою.
01 листопада 2013 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 5 000 дол. США, 01 грудня 2013 року - 5 000 дол. США, 25 лютого 2014 року - 3 000 дол. США, 22 квітня 2014 року - 3 000 дол. США, 07 травня 2014 року - 2 000 дол. США.
Посилаючись на те, що всього передала ОСОБА_2 грошові кошти загальною сумою 33 000 дол. США, проте останній неналежно виконав взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, який ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути відповідача на його користь заборгованість у розмірі 3 000 дол. США, що еквівалентно 71 455 грн 48 коп., у тому числі: основної заборгованості - 3 000 дол. США, що еквівалентно 67 827 грн 83 коп., 3 % річних - 64,85 дол. США, що еквівалентно 1 466 грн 20 коп., інфляційних витрат - 95,60 дол. США, що еквівалентно 2 161 грн 45 коп.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 порушила умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, який оформлений у вигляді розписки, оскільки лише частково сплатила йому грошові кошти за придбаний торговий павільйон у розмірі 33 000 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2016 року первісним позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 746 460 грн основного боргу. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, виходив з того, що ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання перед ОСОБА_3, сплативши у передбачені домовленістю строки попередню оплату придбаного майна, а відповідач ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором не виконав, оскільки не передав позивачу торговельний павільйон із конкретно визначеним торговим місцем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_1, виходив з того, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу металевого павільйону з конкретним торговим місцем, а відтак передача відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку відповідно до вимог статті 666 ЦК України була обов`язковою обставиною при укладені між сторонами договору купівлі-продажу.
Встановивши, що відповідач не передав позивачу документи на право користування земельною ділянкою, на якій розташований металевий павільйон, проте ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 666 ЦК України не встановила ОСОБА_2 розумного строку для їх передання, а також не відмовилась від договору купівлі-продажу, апеляційний суд дійшов висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає з огляду на неправильно обраний спосіб захисту.
Оскільки зустрічний позов ОСОБА_2 є взаємовиключним з первісним позовом ОСОБА_1, апеляційний суд вважав, що він не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_1, а також скасувати рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив висновки, які не ґрунтуються на фактичних обставин справи та нормах чинного законодавства, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження домовленості щодо продажу торговельного павільйону з конкретним торговим місцем. Вирішуючи питання про відмову в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд не застосував закон, який поширюється на спірні правовідносини.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних року кримінальних справ від 31 січня 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 02 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу металевого павільйону №79, площею 35 кв. м, що знаходиться на торговому ряді між АДРЕСА_1 за ціною 36 000 дол. США, який ОСОБА_2 зобов`язується продати в строк до 01 лютого 2014 року.
Відповідно до розписки від 02 жовтня 2013 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 15 000 дол. США, як завдаток за металевий павільйон № НОМЕР_1, площею 35 кв. м, що знаходиться на торговому ряді між АДРЕСА_1, який ОСОБА_2 зобов`язався продати ОСОБА_1 за ціною 36 000 дол. США строком до 01 лютого 2014 року.
Відповідно до графіка платежів 01 листопада 2013 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1, 5 000 дол. США, 01 грудня 21013 року - 5 000 дол. США, 25 лютого 2014 року - 3 000 дол. США, 22 квітня 2014 року - 3 000 дол. США та 07 травня 2014 року - 2 000 дол. США.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.