Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа №159/3081/17
провадження № 51-5461 км 19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О.П.,
суддів Мазура М.В., Матієк Т.В.,
секретаря
судового засідання Слободян О.М.,
за участю:
прокурора Руденко О.П.,
засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
захисників Прадищука М.М. і Хомича Ю.В. (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Хомича Ю.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 і Прадищука М. М . в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вироки Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2018 року та Волинського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та заступника прокурора Волинської області на вирок Волинського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030110001410 та №1201730110001689 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Михлині Горохівського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Коростеня Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 16.10.2007 року Апеляційним судом Житомирської області за ч.4 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, звільненого 12.09.2013 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 4 місяці 24 дні,
кожного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2018 року засуджено:
- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення, з 22 червня 2017 року до вступу вироку в законну силу, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення, з 11 серпня 2017 року до вступу вироку в законну силу, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо цивільних позовів та речового доказу у провадженні.
Апеляційним судом Волинської області 14 серпня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано в частині визнання його несудимим в силу ст. 89 КК України та таким, відносно якого відсутня обставина, що обтяжує покарання - рецидив злочину.
Включено у вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2018 року посилання про судимість ОСОБА_1 , а саме раніше судимий вироком Апеляційного суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна належного на праві власності, звільненого 12 вересня 2013 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 4 місяці 24 дні.
Визнано обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - рецидив злочинів.
Виключено з вироку суду обставину, що обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
14 червня 2017 року, приблизно о 21.30 год, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на території літнього майданчика міні - маркету "Наш Край Експрес ", що розташований по вул. Відродження, 4 у м. Ковелі Волинської області, діючи групою осіб, під час вживання спиртних напоїв, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, на неодноразові прохання працівника вказаного вище торгового закладу потерпілого ОСОБА_5, залишити територію літнього майданчика у зв`язку із закінченням робочого часу закладу, вперто відмовлялися виконувати вказану вимогу, ображаючи при цьому потерпілого ОСОБА_5 нецензурною лайкою. При цьому ОСОБА_2, умисно завдав останньому кілька ударів кулаком в голову та один сконцентрований удар в голову скляною пляшкою, а ОСОБА_1 завдав потерпілому один удар долонею по обличчю, після чого завдав кілька ударів кулаком у голову, в результаті чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1, тобто групою осіб, було спричинено потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, які перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю останнього, що настала 22.06.17 року у відділенні анестезіології Ковельського міськрайонного територіального медичного об`єднання.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник Хомич Ю.В., не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_2, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність просить їх скасувати, кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрити. Зазначає про те, що судами невірно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.296 КК України з врахуванням встановлених конкретних обставин справи, оскільки безпідставно не враховано факт існування між ОСОБА_2 та потерпілим неприязних стосунків. Крім того вказує на те, що судами помилково покладено в основу вироків висновки судово-медичних експертиз №177 від 16.06.20017 року та №119 від 02.08.2017 року, оскільки висновки даних експертиз базуються на медичній документації, яка була особисто отримана судмедекспертом, а отже вони є недопустимими доказами, які отримані у не процесуальний спосіб.
У касаційній скарзі захисник Прадищук М.М. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та просить кримінальне провадження закрити у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що в ході судового розгляду не здобуто достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за які його було засуджено. Зазначає про те, що висновки судово-медичних експертиз №177 від 16.06.20017 року та №119 від 02.08.2017 року, є недопустимими доказами, оскільки отримані не у процесуальний спосіб. Вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України, так як суд не вказав мотиви та підстави відхилення апеляційної скарги, та не спростував наведені у ній доводи. Крім того, суд у порушення вимог ст. 405 КК України з власної ініціативи допитав експерта, що є порушенням.