ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 130/720/17
провадження № 51-2134 км 19
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги захисника Якименка О.О. та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року й ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2019 року щодо
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень та встановлені обставини
За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
Як установив суд, 24 січня 2017 року о 14:40 на вул. Короленка в м. Жмеринці неподалік домогосподарства № 24/2 ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗІЛ 130 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), усупереч вимогам пунктів 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) під час початку руху та подальшої зміни його напрямку праворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не обрав безпечного бокового інтервалу з пішоходом, яка рухалась у зустрічному напрямку праворуч від автомобіля по краю проїзної частини дороги, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_3 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків у вироку фактичним обставинам справи та істотні порушення норм процесуального права, просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) згадані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. За твердженням скаржника, причиною ДТП була раптова зміна руху пішоходом; покладені в основу вироку протокол слідчого експерименту від 3 березня 2017 року та висновок експерта № 166а від 15 березня 2018 року є недопустимими доказами, яким суд не дав належної оцінки. Аргументуючи позицію, захисник наголошує на тому, що при проведенні вказаної слідчої дії дані, які надалі були предметом експертного дослідження, отримано зі слів ОСОБА_2 як свідка, котрому не роз`яснили права відмовитися від дачі показань; окрім того, під час експерименту слідчі органи залучили статистом зацікавлену особу - ОСОБА_1, визнану по справі потерпілою. На думку сторони захисту, неправомірно було обґрунтовано винуватість засудженого й висновками комплексної експертизи № 185а/58-к, оскільки при її призначенні та оформленні не додержано положень ст. 102 КПК та відомчої інструкції. На переконання скаржника, вирок не відповідає приписам ст. 370 вказаного Кодексу, а його текст після проголошення було змінено. Вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені порушення закону, всупереч ч. 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив обставин кримінального провадження і постановив ухвалу, яка не відповідає цього Кодексу.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить на аналогічних підставах скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів скаржниці зводиться до того, що у справі не міститься доказів на підтвердження наявності у водія технічної можливості запобігти наїзду на ОСОБА_3, котра впала, йдучи по слизькому узбіччю повз автомобіля, що рухався.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. Захисник Якименко О.О. надіслав заяву, в якій поінформував про здійснення розгляду справи без його участі.
Позиції інших учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор вважав за необхідне частково задовольнити заявлені скаржниками касаційні вимоги, просив скасувати через порушення ст. 419 КПК ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених у вироку.
У касаційній скарзі захисник і потерпіла заперечують повноту судового розгляду, ставлять під сумнів правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.
Разом із цим, при перевірці справи в порядку касаційної процедури було встановлено істотне порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Виходячи із законодавчих приписів, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі належить зазначити підстави, на яких скаргу визнано неприйнятною.