Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 522/16047/18-ц
провадження № 61-17105св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2019 року, додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 року у складі судді Єршової Л. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію, зобов`язання припинити розповсюдження недостовірної інформації.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 23 серпня 2018 року на засіданні органів опіки та піклування, яке відбувалося у Приморській районній адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3, публічно висловлювалась у присутності всіх учасників засідання (членів комісії, адвокатів) про те, що вони є алкоголіками та неодноразово їздили на лікування до Болгарії.Зазначена інформація є недостовірною, а її розповсюдження завдало їм моральної шкоди.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2, із урахуванням уточнених вимог, просили зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену нею недостовірну інформацію про те, що начебто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страждають на алкоголізм та не один раз їздили лікуватися в Болгарію, шляхом публічного вибачення і направлення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради листа, в якому вона повинна спростувати поширену недостовірну інформацію; зобов`язати ОСОБА_3 припинити розповсюджувати проти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недостовірну інформацію; стягнути з ОСОБА_3 на їхню користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 1,00 грн, спростувати ОСОБА_3 поширену нею негативну інформацію про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страждають на алкоголізм, та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму, шляхом спростування цієї інформації у соціальній мережі "Facebook".
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати поширену нею негативну інформацію про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страждають на алкоголізм, та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму, шляхом спростування цієї інформації у соціальній мережі "Facebook" та шляхом направлення на адресу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради листа зі спростуванням поширеної інформації. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 0,50 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що висловлювання відповідача на адресу позивачів "алкоголіки" містить фактичні дані (інформацію) про те, що останні хворіють на алкоголізм. Ці висловлювання за своїми стилістичними ознаками не можуть вважатись оціночними судженнями, є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності. Разом з тим матеріали справи не містять доказів захворювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на алкоголізм. Інформація, розповсюджена відповідачем, є негативною, оскільки у ній стверджується про порушення позивачами принципів моралі, неетичної поведінки в особистому та суспільному житті, а отже, поширення такої інформації порушує право позивачів на повагу до їх гідності та честі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висловлювання ОСОБА_3 на адресу позивачів "алкоголіки" містить фактичні дані (інформацію) про те, що останні хворіють на алкоголізм. Ці висловлювання за своїми стилістичними ознаками не можуть вважатись оціночними судженнями, є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності. Ні ОСОБА_3, ні її представником ОСОБА_4 у судовому засіданні не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що у позивачів є проблеми з алкоголем та вони неодноразово їздили на лікування до Болгарії та те, що цю інформацію поширила на засіданні органу опіки та піклування її член ОСОБА_5 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2019 року, додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 та постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та повернути матеріали справи до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що у сім`ї всі знали, що позивачі полюбляють алкоголь, завжди не соромились пити у компаніях на очах всіх родичів і друзів та неодноразово їздили на лікування у Болгарію. Сама ОСОБА_2 пересилала їй літературу на електронну пошту, коли знаходилась на лікуванні у Болгарії 17 червня 2016 року, для того, щоб вона як невістка знала, як необхідно поводитись із хворими на залежність людьми. У матеріалах справи є всі докази того, що позивач сам визнав факт лікування у Болгарії, тому рішення суду суперечить наявним у матеріалах справи доказам.
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що скарга не містить жодного доказу неправильного застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_3 є дружиною сина позивачів - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8 (онук позивачів).
23 серпня 2018 року на засіданні органів опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_3 публічно висловлювалась у присутності всіх учасників засідання (членів комісії, адвокатів) про те, що позивачі є алкоголіками та неодноразово їздили на лікування до Болгарії.
У судовому засіданні прослухано аудіозапис вказаного засідання, на якому (з 10 год 50 хв до 11 год 44 хв) пропонується запитати у матері дитини ( ОСОБА_3 ), чим бабуся та дідусь можуть нашкодити дитині, на що ОСОБА_3 відповідає, що на її превеликий жаль, у бабусі та дідуся є проблеми з алкоголем та вони неодноразово їздили на лікування до Болгарії, в будь-який момент вони можуть зірватись та нашкодити дитині. Потім ОСОБА_3 ще раз перепитали про те, чи є у дідуся та бабусі проблеми з алкоголем, вона ще раз повторила сказане вище, на що чоловік (за твердженнями учасників справи - ОСОБА_1 ) зауважив "питання пов`язані з лікуванням у Болгарії?", та йому було надано відповідь, що "ми тут це не обговорюємо".
У судовому засіданні сторонами у справі визнавалось, що вказані висловлення про проблеми позивачів із алкоголем сказані на засіданні органу опіки та піклування саме ОСОБА_3, яка надала до суду роздруківку запису "опікунський від 23 серпня 2018 року", в якій підтвердила, що на запитання ОСОБА_11, ОСОБА_3 відповіла, що у батьків її чоловіка є проблеми з алкоголем та вони їздили на лікування до Болгарії. На запитання ОСОБА_5, чи є бабуся та дідусь дитини алкоголіками, ОСОБА_3 відповіла "так", та повторила, що вони декілька разів їздили на лікування до Болгарії. На запитання ОСОБА_5 про те, чи дійсно матір ОСОБА_2 говорить на аудіозаписі, який ОСОБА_3 дала прослухати, ОСОБА_2 відповіла, що вона не знає, про що ця розмова.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_11, які були присутні на засіданні органу опіки та піклування від 28 березня 2018 року, засвідчили вказані вище обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 на соціальній сторінці ОСОБА_3 у Facebook розміщена інформація про те, що батьки її чоловіка "алкоголезалежні люди" (а. с. 73), в іншій публікації розміщена інформація про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 люди, які зловживають психотропними засобами та алкоголем.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.