Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 750/11802/18-ц
провадження № 61-18893св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 25 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-OAQ/008/2006, що складається з двох нероздільних частин, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, на строк у 366 днів, із виплатою процентів після закінчення строку дії кредитного договору.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між
АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_1 25 вересня 2006 року укладений договір іпотеки № РСL-OAQ/008/2006, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку вказану квартиру, що належить їй на праві власності.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2006 року № ML-OAQ/008/2006 у розмірі 1 030 061,14 грн.
Посилаючись на статтю 33 Закону України "По іпотеку", ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило звернути стягнення на заставне майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1, на свою користь шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Кошти отримані від реалізації заставленого майна направити на погашення заборгованості у сумі 1 030 061,14 грн перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором від 25 вересня
2006 року № ML-OAQ/008/2006.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня
2019 року у задоволені позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач позасудовим порядком звернення стягнення на предмет іпотеки не скористався, при цьому не довів у суді неможливість застосування цього порядку, який визначений іпотечним договором і передбачений законом.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2019 року скасовано. Позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2006 року № ML-OAQ/008/2006 у загальному розмірі
1 030 061,14 грн, із яких: 790 413,69 грн - залишок заборгованості за кредитом, 113 037,89 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом,
126 609,56 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язання, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень статей 12, 33 Закону України "Про іпотеку" наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки встановлено факт невиконання боржником основного зобов`язання.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач позасудовим порядком звернення стягнення не скористався, тому пред`явлений позов є передчасним і таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, в матеріалах справи міститься лише договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, проте договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором відсутній.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
25 вересня 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є
ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-OAQ/008/2006, за умова якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 доларів США з плаваючою процентною ставкою, строком до 27 вересня 2021 року, на придбання нерухомого майна - квартири
АДРЕСА_1 , а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, визначені у цьому договорі.
Підпунктом 1.3.1.6 пункту 1.3.1 вказаного договору встановлено, що у випадку використання позичальником кредиту на придбання нерухомого майна право позичальника на отримання кредиту виникає з моменту на вибір банку та на умовах запропонованих банком укладання чи забезпечення укладання з банком одного з нижченаведених договорів іпотеки:
- договору іпотеки;
- договору іпотеки (майнової поруки).
Незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх борових та інших зобов`язань за цим договором (у тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3.7 та статтею 3 цього договору) та/або умов
договору іпотеки, та/або умов договору іпотеки (майнової поруки), та/чи договору поруки (надалі - вимоги). При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимог (пункт 1.9.1).
Сторони дійшли згоди, що на забезпечення своїх зобов`язань за цим договором позичальник, керуючись положеннями чинного законодавства та умовами цього договору, зобов`язується передати чи/та забезпечити передачу майновим поручителем в іпотеку банку предмет іпотеки, що перебуває у власності позичальника чи/та майнового поручителя (пункт 3.1).
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором,
25 вересня 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № РСL-OAQ/008/2006, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О. С., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала банку в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , та належить їй на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25 вересня
2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О. С. за реєстровим № 4570.
За статтею 2 вказаного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього. Зокрема, іпотека за цим договором забезпечує виконання таких вимог іпотекодержателя: повернення кредиту (пункт 2.1.1); сплата процентів за користування кредитом (пункт 2.1.2); сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів, а також сплата штрафу за нецільове використання кредиту (пункт 2.1.3); відшкодування збитків, витрат та будь-яких інших тарифів, комісій викликаних порушенням кредитного договору (пункт 2.1.4); розмір боргових зобов`язань (пункт 2.1.5).
Статтею 6 іпотечного договору урегульовані умови задоволення вимог іпотекодержателя з вартості предмета іпотеки.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги (далі - "фактичні вимоги"): (а) всі боргові зобов`язання, не сплачені іпотекодавцем, у тому числі заборгованість з овердрафту і (б) вимоги щодо повного відшкодування всіх
збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов`язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв`язку із реалізацією його прав за цим договором (пункт 6.1) іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі "фактичні вимоги" негайно після виникнення будь-якої із таких обставин (далі - "іпотечні випадки"):
(а) несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі;
(б) порушення іпотекодавцем будь-якого з його зобов`язань за статтею 5 цього договору;
(в) інших обставин, передбачених чинним законодавством України, кредитним договором та цим договором (пункт 6.2).
Згідно з пунктом 6.3 жодне положення цього договору не може тлумачитись як таке, що обмежує:
а) права іпотекодержателя звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством України;
б) права сторін встановити договірний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
За умовами пункту 6.4 іпотечного договору сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання:
іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України, цим сторони дійшли згоди, що ціна продажу предмета іпотеки у випадку його продажу іпотекодержателем, буде визначатися наступним чином:
а) початкова ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки;
б) при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно з підпунктом а) цього пункту протягом одного місяця з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10 відсотків;
в) при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно з підпунктом б) цього пункту протягом двох місяців з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 20 відсотків (пункт 6.4.1).
При виникненні "іпотечного випадку" іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлень (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у цьому договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя у день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному у іпотечному повідомленні. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати предмет іпотеки протягом 1 (одного) року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов`язань та інших "фактичних вимог". Залишок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобов`язань, інших "фактичних вимог" та відшкодування всіх витрат іпотекодержателя, повертається іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.4.2).