Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 553/629/18
провадження № 61-48739св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" гіпермаркет "Епіцентр К",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2018 року у складі судді Тимчука Р. І. та постанову Полтавського апеляційного суду
від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" гіпермаркет "Епіцентр К" (далі - ТОВ "Епіцентр К", гіпермаркет "Епіцентр К") про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у жовтні 2006 року його прийнято на роботу в гіпермаркет "Епіцентр К" на посаду продавця непродовольчих товарів відділу " Вироби з дерева ". У 2008 році він обіймав посаду завідуючого секцією-відділу, а у березні 2014 року його було переведено на посаду начальника відділу гіпермаркету "Вироби з дерева ". У його вихідний день, 12 травня 2017 року дирекція гіпермаркету провела загальні збори працівників відділу, розглянула питання його відсторонення від роботи та представлення нового начальника відділу. Наказами від 16 травня 2017 року
№ 81-к, від 18 травня 2017 року № 83-к, від 19 травня 2017 року № 84-к та
від 23 травня 2017 року № 29-к йому було оголошено догани. У зв`язку з тим, що на нього постійно чинився психологічний тиск з боку дирекції гіпермаркету, мали місце погрози та залякування, 22 червня 2017 року він змушений був подати заяву про звільнення за угодою сторін. Наказом директора гіпермаркету "Епіцентр К" від 22 червня 2017 року № 113-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за угодою сторін з 26 червня 2017 року.
Поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом за захистом порушеного права обумовлював зверненнями до відповідача зі скаргою щодо незаконності його звільнення, на які отримав відповідь про те, що його звільнення відбулося з дотриманням трудового законодавства на підставі його заяви, та до територіального управління Держпраці, на яке покладено здійснення державного нагляду (контролю) законодавства про працю юридичними особами, однак відповіді не отримав у зв`язку з чим звернувся із зазначеним позовом до суду.
Посилаючись на наведене, позивач просив поновити строк звернення до суду, визнати незаконним наказ від 22 червня 2017 року № 113-к про його звільнення, поновити його на роботі на посаді начальника відділу "Будівельні матеріали", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2017 року по день поновлення на роботі.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з дотриманням трудового законодавства, зокрема пункту 1 статті 36 КЗпП України за взаємною згодою та домовленістю сторін, позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності тиску чи примусу з боку керівництва гіпермаркету, що слугували підставою для подання ним заяви про звільнення. Суд також зазначив, що позивач пропустив, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Посилання позивача на те, що заява про звільнення не відповідає його волевиявленню, а її написанню слугувало незаконне притягнення його до дисциплінарної відповідальності та тиску з боку дирекції гіпермаркету є безпідставними, оскільки позивач не оскаржував накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у визначені законом строки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували норми КЗпП України, які регламентують підстави для застосування роботодавцем форм і методів фіксації порушення трудової дисципліни, звільнення з роботи та поновлення на роботі, не надали належної оцінки доказам, наданим ним на підтвердження заявлених вимог, зокрема, наявності тиску з боку дирекції гіпермаркету, що було підставою для подання заяви про звільнення. Основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України є самостійне волевиявлення працівника про припинення трудового договору та узгодження сторонами підстав та строку його припинення, однак суди наведеного не урахували та необгрунтовано відмовили в задоволенні його позову з підстав недоведеності заявлених вимог.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Епіцентр К" на касаційну скаргу, у якому відповідач просив поновити йому строк на подання відзиву, посилаючись на те, що у зв`язку із зміною юридичної адреси копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги товариство не отримувало, а тому не мало змоги надати відзив у встановлений судом строк, до 16 січня 2019 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим поновити ТОВ "Епіцентр К" строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1, та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні та обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування. Підтвердженням ініціативи ОСОБА_1 на звільнення за угодою сторін є власноруч написана ним письмова заява, що була задоволена керівництвом ТОВ "Епіцентр К", а тому його звільнення відбулося з дотриманням вимог КЗпП України. Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення на нього тиску з боку керівництва гіпермаркету, позивач не надав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 28 січня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.