Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 704/1410/18
провадження № 61-359св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренко Ю. В., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О. С., у якому просив визнати договір дарування, укладений 20 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А. І., недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 29 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на його (позивача) користь суму боргу за договором позики в розмірі 117 600,00 доларів США та штрафні санкції в розмірі 10 584,00 доларів США.
05 квітня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вказаного судового рішення про стягнення боргу.
Під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 мав у власності комплекс будівель та споруд (ринок), розташованих на АДРЕСА_1, однак 20 травня 2016 року він, шляхом укладання договору дарування, вказаний комплекс відчужив на користь ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що даний договір дарування вчинений без наміру створення правових наслідків, а з метою уникнення стягнення коштів за рішенням суду, просив визнати його недійсним внаслідок його фіктивності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2019 року в складі судді Фролової О. Л. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів того, що оспорюваний правовичн є фіктивним, тобто укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування комплексу будівель та споруд від 20 травня 2016 року за № 673, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А. І., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером №14595044.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам іншої особи, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно, як боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставина справи, суд не взяв до уваги та не дослідив всі наявні у матеріалах справи докази, не надав належної оцінки доводам відповідачів та дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання договору дарування недійсним.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О. С., про визнання недійсним договору дарування.
Витребувано з Тальнівського районного суду Черкаської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування(далі - договір), згідно з яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 комплекс будівель та споруд, розташованих на АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А. І. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 673.
У пункті 10 договору зазначено, що згідно з Інформацією за результатами пошуку від 20 травня 2016 року підтверджується відсутність заборони відчуження (арешту), відсутність реєстрації іпотеки, відсутність податкової застави. Факт застосування санкцій перевірено.
Пунктом 11 вказаного договору зафіксовано, що дарувальник повідомляє обдаровуваного, що вказаний комплекс належить йому на праві особистої приватної власності.
Також сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину (пункт12 договору).
Заочним рішенням Київського районного суду міста Одесивід 29 червня 2016 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 117 600,00 доларів США та штрафні санкції в розмірі 10 584,00 доларів США.
05 квітня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вказаного рішення суду про стягнення боргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.