ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 462/1531/15
провадження № 61-41980 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Петлевича Стефана Стефановича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2016 року у складі судді Ліуша А. І. та постанову апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року у складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_2 про виселення.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 05 липня 2007 року ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № LVH9GA00000105.
У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" та чоловік позичальника ОСОБА_3, дочка позичальника ОСОБА_4 уклали 05 липня 2007 року договір іпотеки № LVH9GA00000105.
Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконала, а тому рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 липня 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та виселено з неї ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
ОСОБА_1 , який є братом ОСОБА_3, все ще зареєстрований за вказаною адресою, добровільно звільнити квартиру не бажає, тому позивач просить виселити його з квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач на письмову вимогу позивача добровільно звільнити квартиру не бажає, договір іпотеки від 05 липня 2007 року не визнаний недійсним, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 липня 2009 року, яким звернуто стягнення на дану квартиру, не оскаржене та набрало законної сили.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2018 року адвокат Петлевич С. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2016 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року дану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що відповідач не підлягає виселенню зі згаданої квартири без надання іншого житлового приміщення. Посилається на постанову Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 694/886/13, постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 450/2013/14, від 21 червня 2018 року у справі № 713/1551/17.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від Жарського І. Р., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк", у якому представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що відповідач не мотивував апеляційну скаргу посиланням на статтю 109 ЖК Української РСР, тому безпідставним є таке посилання у касаційній скарзі.
Вважає, що стаття 109 ЖК України визначає порядок користування житловими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, тоді як предмет іпотеки до них не належить.
Стверджує, що ОСОБА_1 не надав жодного доказу на спростування позовних вимог банку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 липня 2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № LVH9GA00000105.
У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за цим кредитним договором банк уклав із чоловіком позичальника ОСОБА_3 та дочкою позичальника ОСОБА_4 договір іпотеки від 05 липня 2007 року, на підставі якого надано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 липня 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з цієї квартири.