ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 755/18104/16
провадження № 61-45802 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стабровська Оксана Анатоліївна, Центральний відділ державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року в складі колегії суддів Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 768, виданий 06 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стабровською О. А. на користь ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 1 566 840 грн невиплачених у строк грошових коштів та пені в сумі 1 408 078, 75грн, а всього - 2 974 918,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував, що 22 листопада 2016 року він дізнався про прийняття державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Маріуполь ГТУЮ в Донецькій області постанови про звернення стягнення на заробітну плату за виконавчим написом № 768, виданим 06 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стабровською О. А., про стягнення з позивача на користь відповідача 1 566 840,00 грн суми основного боргу та 1 408 078,75 грн пені.
Даний виконавчий напис вчинений на підставі договору позики від 15 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, однак відповідач не повідомив позивача про намір стягнути заборгованість в примусовому порядку, а також неправильно зазначив її розмір.
Указував, що нотаріус, не переконався в безспірності вимог, вчинив виконавчий напис, ґрунтуючись лише на розмірі грошових вимог кредитора, які були надані останнім в його заяві.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року позов задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 768, виданий 06 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стабровською О. А. на користь ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 1 566 840 грн невиплачених у строк грошових коштів та пені в сумі 1 408 078, 75грн, а всього - 2 974 918,75 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача, первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери не надані, а також, відсутні дані про отримання боржником вимоги про усунення порушень, що виключає безспірність заборгованості позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що нотаріус учинив виконавчий напис із дотриманням установленого законом порядку та на підставі повного переліку необхідних документів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 указує, що лист-вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань не отримував.
Відзив на касаційну скаргу
У 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кондратюком В. С. 15 січня 2013 року за реєстровим № 3, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 1 055 076 грн, що за курсом НБУ станом на 15 січня 2013 року становило 13 200 дол. США. Грошові кошти ОСОБА_1 зобов`язався повернути до 15 березня 2013 року в порядку та на умовах, указаних у договорі.
Згідно з виконавчим написом, учиненим 06 червня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Стабровською О. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 768, запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачених в строк на підставі договору позики 1 566 840 грн грошових коштів, строк повернення яких настав 15 березня 2013 року, 1 408 078,75 грн пені, нарахованої за прострочення платежу за період з 15 березня 2013 року по 15 березня 2014 року, а всього - 2 974 918,75 грн.