ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №820/1572/17
адміністративне провадження №К/9901/31112/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (суддя Волошин Д.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя Старостін В.В., судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі №820/1572/17 за позовом Приватного підприємства "Аграрник К" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
УСТАНОВИВ:
В квітні 2017 року Приватне підприємство "Аграрник К" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000021407, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 301500,00грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкових зобов`язань й податкового кредиту за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.01.2017 №0000021407.
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що операції між позивачем та ТОВ "Абсолют Стілл" щодо поставки товарів (цукру, сої, жмиху соняшника) є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується наданими первинними документами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказував на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, які без достатніх правових підстав розцінили операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Абсолют Стілл", як фактично здійснені, незважаючи на непідтвердження їх первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку; крім того з аналізу податкової звітності контрагента не встановлено реальності господарських взаємовідносин з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій тощо.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Аграрник К" з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 по взаємовідносинах з ТОВ "Абсолют Стілл" та подальшому ланцюгу постачання, за результатами якої складено акт від 23.12.2015 №848/20-40-14-07/37048399, в якому зафіксоване порушення Підприємством пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2015 на суму 150000,00 грн. та 301500,00 грн. відповідно, а також від`ємного значення на суму 451500,00 грн.
Такий висновок податкового органу обґрунтовано тим, що до перевірки не надано документів на підтвердження права використання транспортних засобів для перевезення товарів, в тому числі актів приймання-передачі транспортних засобів, нотаріально завірених довіреностей на оренду автомобілів; відсутні орендовані або власні складські приміщення для зберігання товару; не підтверджено придбання ПАОП "Промінь" у 2013-2015 роках по ланцюгу постачання цукру або цукрового буряка для подальшої реалізації позивачу. До того ж відповідно до узагальненої податкової інформації щодо контрагента позивача не встановлено реальності господарських взаємовідносин з платниками податків по ланцюгу постачання; відображено про відсутність об`єктів оподаткування, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності технічного персоналу, транспортних засобів, що ставить під сумнів можливість здійснювати господарську діяльність даним підприємством.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 301500,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до ст. 14.1.156 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.