ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №2а-475/09/1370
адміністративне провадження №К/9901/66235/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (судді: Гулик А. Г, Кухар Н. А., Москаль Р. М. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року (судді: Смілянець Е. С., Сушко О. О., Залімський І. Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи - Львівський апеляційний адміністративний суд, Вища рада правосуддя, про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови, поновлення на посаді судді та відшкодування шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року № 698-ІV, поновлення на посаді судді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскарженій постанові не наведені мотиви щодо порушення позивачем присяги судді, в чому саме полягає вказане порушення та чим підтверджується. Крім того, позивача не повідомили про час та місце розгляду питання про його звільнення, не надали йому можливості висловити свою думку з вказаного питання, а оскаржена постанова прийнята за його відсутності. ОСОБА_1 вважає, що відповідач безпідставно не взяв до уваги майже 20-річний стаж роботи позивача на посаді судді, численні нагороди і подяки, відсутність дисциплінарних стягнень. Позивач наполягає на тому, що він ніколи не порушував присягу судді.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що недотримання відповідачем певних вимог порядку розгляду подання про звільнення судді, не може бути підставою для скасування оскарженої постанови Верховної Ради України, оскільки така прийнята конституційною більшістю голосів народних депутатів на підставі належним чином оформленого подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду. Позивач не наводить обставин, які слід було б врахувати і які могли б вплинути на прийняття Верховною Радою України іншого рішення, ніж про звільнення його з посади. При цьому, наявність порушень процедурного характеру при розгляді подання про звільнення судді з посади самі по собі не є достатніми підставами для висновку про протиправність оскарженого рішення. Суддя ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з посадою та порочать звання судді, що охоплюється поняттям "порушення присяги судді". Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді судді Львівського апеляційного адміністративного суду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то в їх задоволенні судами відмовлено, оскільки позивача правомірно звільнено з посади. Описані ОСОБА_1 моральні страждання спричинені не протиправною поведінкою відповідача, а є наслідком протиправних діянь самого позивача. Посилання позивача на аркуші опублікованих ним книг ("Суддя-комуніст" ст.167-205, 207-233, "Суддя-націоналіст" ст.154-155, 175-177, 319, "Бананове правосуддя України" ст.43-48, 81-87, 92-97, 103-116, 118-123, 126-127, 130-132, 152-155) не доводять факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Скаржник зазначає, що звільнення судді, обраного на посаду безстроково Верховною Радою України в силу приписів статті 3 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" допускалося виключно при умові дотримання усіх передбачених цієї статтею стадій і кожна така стадія була однаковою мірою обов`язковою. Втім, у ситуації позивача подання Вищої ради юстиції (надалі - ВРЮ) про його звільнення з посади судді від 17 грудня 2008 року № 49/о/12-08 не розглядалося на засіданні відповідного Комітету Верховної Ради України, відтак рішення по суті цього подання останнім не приймалося та не могло бути предметом розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, що відбулося 18 грудня 2008 року.
Також зазначає, що позивача було звільнено з посади судді на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, тобто на нього мали би поширюватися приписи статті 20 Закону, згідно якої участь судді, обраного безстроково, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, у засіданні Комітету Верховної Ради України є обов`язковою, крім випадків, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8 і 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України. Відтак, якби Комітет ВРУ розглядав питання про звільнення ОСОБА_1, він повинен би був попередньо повідомити останнього про своє засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення з посади судді, а у випадку першої неявки ОСОБА_1 - повторно повідомити його про засідання Комітету ВРУ. Якщо б Зварич І.С. після повторного повідомлення знову не з`явився на призначене засідання Комітету ВРУ, останній міг провести таке засідання за його відсутності.
Скаржник посилається на висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Олександр Волков проти України", яким ЄСПЛ встановив порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу незалежності та безсторонності органів, що розглядали справу заявника, якого звільнили з посади судді. Зокрема, свідченням безсторонності є те, що не менше ніж половину від складу органу, який розглядає питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, повинні становити судді. Переважну більшість членів Вищої ради юстиції складали особи, які не є суддями та обрані безпосередньо органами виконавчої та законодавчої влади. Крім того, тільки чотири члени Вищої ради юстиції працювали в ній на постійній основі, інші ж члени вказаного органу працювали та отримували заробітну плату поза межами Вищої ради юстиції, що неминуче означало їхню матеріальну, ієрархічну та адміністративну залежність від їхніх роботодавців та ставило під загрозу їхню незалежність і безсторонність. Позивач вважає, що ініційоване членом Вищої ради юстиції ОСОБА_3, який водночас є заступником Генерального прокурора України, подання Вищої ради юстиції від 17 грудня 2008 року, на підставі якого прийняте оскаржене рішення відповідача, внесене суб`єктом, який не відповідає критеріям незалежності та безсторонності.
Скаржник вважає, що копія присяги судді Зварича І. С., яка міститься в матеріалах справи не завірена належним чином, а тому не може судом братися до уваги.
Також вважає, що на порушення вимог статті 242 КАС України суд не проаналізував обставини, які в дійсності стали підставою для прийняття відповідачем постанови від 18 грудня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. На засіданні ВРУ народні депутати неодноразово зазначали про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, незважаючи на відсутність обвинувального вироку проти нього. Звільнення позивача з посади судді з цієї підстави до набрання таким вироком чинності не може вважатися законним.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправомірно посилались на рішення Ради суддів України від 12 грудня 2008 року № 12, яке не має жодного відношення до цієї справи позивача, тому що це рішення стосувалось лише його звільнення з адміністративної посади.
На думку позивача, відповідно до положень статті 30 КАС України, в редакції чинній після 15 грудня 2017 року, ця справа повинна була бути передана на розгляд Верховного Суду, як суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Відповідач наголошує на тому, що рішення Вищої ради юстиції позивачем не оскаржено, воно є чинним, а тому факти порушення присяги позивачем є неспростованими.
Від Вищої ради правосуддя до суду надійшли пояснення, в яких ВРП просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Вища рада правосуддя вказує, що подання члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги судді відповідає вимогам, визначеним у статті 18 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України".
Від Львівського апеляційного адміністративного суду до суду надійшов відзив, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
У відзиві зазначає, що судами попередніх інстанцій винесено рішення з додержанням норм процесуального та матеріального права, правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №2а-475/09/1370 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи - Львівський апеляційний адміністративний суд, Вища рада правосуддя, про визнання незаконною (недійсною) та скасування постанови, поновлення на посаді судді та відшкодування шкоди.
Протоколом передачі судової справи складу суду (касаційне провадження №К/9901/66235/18 (адміністративна справа №2а-475/09/1370)) визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Шарапа В. М., судді: Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року № 810/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 16 березня 1989 року обраний народним суддею Ленінського районного суду м. Львова та призначений на посаду відповідно до наказу №18-к від 16 березня 1989 року, що підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 09 лютого 2006 року №3432-ІV, позивача обрано суддею Львівського апеляційного адміністративного суду.
Указом Президента України від 20 листопада 2006 року №988/2006 позивач призначений на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду.
03 грудня 2008 року в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду та за місцем проживання судді ОСОБА_1 відбулися обшуки, під час яких вилучені грошові кошти у великих розмірах (приблизно два мільйони доларів США).
03 грудня 2008 року щодо судді ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною третьою статті 368 КК України та 07 грудня 2008 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні вказаного злочину.
09 грудня 2008 року ОСОБА_1, як голова Львівського апеляційного адміністративного суду організував та провів в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду прес-конференцію, на якій він та інші судді цього суду були присутні в мантіях та нагрудних знаках судді. ОСОБА_1 коментував події, які 03 грудня 2008 року відбулися у Львівському апеляційному адміністративному суді та пов`язані з виявленням правоохоронними органами, під час обшуку у службових приміщеннях вказаного суду та за місцем його проживання, великих сум коштів. Суддя ОСОБА_1 повідомив, що позичив приблизно один мільйон дев`ятсот тисяч доларів США в "колєги, договором-позикою". Щодо джерел походження інших коштів, суддя ОСОБА_1, серед іншого пояснив, що це гроші на ремонт приміщення та кошти, що їх "засіяли" відвідувачі на відкритті суду (так званий "перший великий мішок"). Суддя ОСОБА_1 також повідомив, що він має записи клопотань та телефонних дзвінків відомих людей, які просили розглянути справи на їх користь. Конференція знімалася десятками камер та широко висвітлювалася засобами масової інформації, в тому числі загальнонаціональним телебаченням, викликала значний негативний суспільний резонанс.
11 грудня 2008 року голова Вищої ради юстиції ОСОБА_4 надала члену вказаної ради ОСОБА_3 доручення №211/0/4-08 провести перевірку відомостей, висвітлених у засобах масової інформації щодо наявності підстав для звільнення судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 з посади, за порушення присяги.
12 грудня 2008 року відбулось засідання Ради суддів України, на якому розглянули питання "Про заяву ОСОБА_1 по телебаченню щодо подій, які мали місце у Львівському апеляційному адміністративному суді" та "Про заяву голови комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Ківалова С.В. на засіданні Верховної Ради України 11 грудня 2008 року".
Цього ж дня Рада суддів адміністративних судів України рекомендувала Голові Верховного Суду ОСОБА_5 та Голові Вищого адміністративного суду ОСОБА_6 внести до Ради суддів України подання про звільнення з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Також 12 грудня 2008 року Рада суддів України розглянула спільне подання Голови Верховного Суду України та Голови Вищого адміністративного суду України про звільнення ОСОБА_1 з посади голови суду та прийняла рішення № 12, яким вирішила:
1) за невідповідність займаній посаді звільнити ОСОБА_1 достроково з посади голови Львівського апеляційного адміністративного суду;
2) доручити Голові Ради суддів України звернутись до Вищої ради юстиції щодо ініціювання питання необхідності проведення перевірки дій судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 на предмет порушення ним присяги судді.
У цьому рішенні констатовано, що ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з посадою голови суду та порочать звання судді, чим порушив статтю 6 Закону України "Про статус суддів", ст. ст. 6, 10, 28, ч.2 ст.134 Закону України "Про судоустрій України", допустив безвідповідальне ставлення до обов`язків судді, недотримався правил професійної етики суддів.
17 грудня 2008 року Вища рада юстиції розглянула пропозицію члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з порушенням присяги судді.
За результатами розгляду вказаної пропозиції прийнято рішення №49/0/12-08 від 17 грудня 2008 року про внесення подання до Верховної Ради України "Про звільнення судді". У поданні Вищої ради юстиції зазначено, в тому числі те, що 02 грудня 2008 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу щодо голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (одержання хабаря в особливо великому розмірі службовою особою або особою, яка займає особливо відповідальне становище).
Згідно відповіді Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 14 листопада 2014 року № 04-15/16-2692, листом від 15 грудня 2008 року, адресованим за місцем праці позивача, його повідомили про час та місце розгляду питання про його звільнення з посади судді.
Як встановлено з протоколу засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 17 грудня 2008 року №31, під номером 8 слухалося питання "Про подання Генеральної прокуратури України щодо відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду". За результатами розгляду вказаного питання одноголосно, всі 18 членів Комітету проголосували "за" та підтримали вказане подання Генеральної прокуратури України.
18 грудня 2008 року Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя виніс на пленарне засідання Верховної Ради України пропозицію про рекомендацію щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до стенограми 53 пленарного засідання Верховної Ради України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Ківалов С.В. поставив на обговорення проект постанови "Про звільнення судді" №3498. Він повідомив, що Комітет на своєму засіданні 17 грудня 2008 року обговорив та виніс на розгляд Верховної Ради України 2 питання: 1) про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги; 2) про надання дозволу на затримання і арешт ОСОБА_1 .
Участь в обговоренні вказаного проекту постанови взяли народні депутати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, Генеральний прокурор України ОСОБА_21 .
Також, зазначено, що головуючий - перший заступник Голови Верховної Ради України Лавринович О. В. звернув увагу присутніх на необхідності зміни порядку голосування та запропонував спершу розглянути питання про надання згоди на затримання і арешт ОСОБА_1, а згодом - щодо звільнення його з посади.
За результатами проведеного голосування 435 народних депутатів проголосували за проект постанови № 3499 "Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 " та 432 народних депутатів проголосували за проект постанови №3498 "Про звільнення судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 "
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року №698-УІ "Про звільнення судді", позивача звільнено з посади судді за порушення ним присяги судді.
Не погоджуючись з постановою Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року №698-VI про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з порушенням присяги, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною і скасування вказаної постанови, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Релевантні джерела права та акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 128 Конституції України (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді) передбачено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.
Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді) визначено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді) в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Відповідно до статті 6 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII "Про статус суддів" суддя, зокрема, не повинен допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності.
Статтею 1 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" визначено, що Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції вносила подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Статтею 5 Закону України "Про Вищу раду юстиції" визначався склад Вищої ради юстиції. Відповідно до Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з`їзд суддів України, з`їзд адвокатів України, з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.
Статтею 3 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" врегульовувався порядок звільнення з посади судді, обраного безстроково, який відбувався в такому порядку:
1) ініціювання перед Вищою радою юстиції питання про звільнення з посади судді в порядку, передбаченому статтею 17 цього Закону;
2) розгляд питання Вищою радою юстиції та прийняття рішення щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді, обраного безстроково;
3) подання Вищої ради юстиції до Верховної Ради України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково;
4) розгляд подання Вищої ради юстиції відповідним Комітетом Верховної Ради України і прийняття рішення по суті цього подання;
5) розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України і прийняття Верховною Радою України рішення стосовно звільнення судді з посади.
Суб`єктами звернення до Верховної Ради України з питань обрання та звільнення з посади судді, обраного безстроково, відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" були: 1) Голова Верховного Суду України - щодо судді загального суду у випадках, передбачених пунктами 1-3 статті 1 вказаного Закону; 2) голова відповідного вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду у випадках, передбачених пунктами 1-3 статті 1 вказаного Закону; 3) Вища рада юстиції - щодо судді суду загальної юрисдикції з питання, передбаченого пунктом 4 статті 1 вказаного Закону.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" ініціювання питання про звільнення суддів з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, відбувалось в такому порядку:
1) відповідна кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції розглядала та перевіряла звернення комітету Верховної Ради України, депутатські звернення, звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, звернення інших посадових осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, громадян, якщо в них містятилися відомості про наявність підстав для звільнення судді, передбачених пунктами 4 і 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України;
2) відповідна кваліфікаційна комісія суддів або член Вищої ради юстиції вносили до Вищої ради юстиції пропозиції про прийняття подання про звільнення судді;
3) Вища рада юстиції розглядала пропозицію про звільнення судді в порядку, передбаченому законом;
4) Вища рада юстиції вносила подання про звільнення судді до Верховної Ради України.
Згідно зі статтею 18 вказаного Закону у поданні про звільнення судді, обраного безстроково, зазначалися: дата внесення подання, повне ім`я, рік народження, відомості про перебування на посаді судді, назва суду, підстава внесення подання про звільнення, визначена частиною п`ятою статті 126 Конституції України, фактичні обставини (у разі внесення подання про звільнення судді за особливих обставин, визначених статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції").
До подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, обраного безстроково, додавалась особова справа з матеріалами, що свідчили про наявність підстав для звільнення, а також пропозиція члена Вищої ради юстиції, який ініціював питання про звільнення судді, або висновок відповідної кваліфікаційної комісії суддів про звільнення з посади судді відповідного суду чи висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення з посади суддів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та Апеляційного суду України.
Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України встановлювався Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та законами України від 04 квітня 1995 року № 116/95-ВР "Про Комітети Верховної Ради України" та від 17 листопада 1992 року № 2790-XII "Про статус народного депутата України".
Регламент Верховної Ради України встановлював порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних органів, визначав законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України (частина друга статті 1 цього Регламенту).
Згідно із статтею 19 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядалося Комітетом Верховної Ради України в місячний строк з дня його надходження. Цей строк міг бути продовжений Комітетом Верховної Ради України для перевірки фактів, що мають значення для прийняття рішення, але не більше ніж на один місяць. Секретаріат Комітету Верховної Ради України у триденний строк з дня надходження подання поширював серед народних депутатів України через Апарат Верховної Ради України список суддів, які пропонувалися для звільнення із займаних посад, із зазначенням дня та часу засідання Комітету Верховної Ради України. Комітет Верховної Ради України здійснював перевірку звернень громадян або інших повідомлень щодо діяльності судді, які надійшли до Комітету Верховної Ради України. Комітет Верховної Ради України міг направити звернення для додаткової перевірки до Верховного Суду України, Вищої ради юстиції, відповідного вищого спеціалізованого суду, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України або до відповідної кваліфікаційної комісії суддів. Про результати перевірки відповідні органи письмово повідомляли Комітет Верховної Ради України у встановлений ним строк, але не пізніш як через 15 днів із часу отримання ними доручення про перевірку.
Про час та місце засідання Комітету Верховної Ради України повідомлявся суддя, обраний безстроково, щодо якого порушувалось питання про звільнення його з посади.
Відповідно до статті 20 вказаного Закону на засіданні Комітету Верховної Ради України у розгляді питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, могли брати участь народні депутати України, представники Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради юстиції, Державної судової адміністрації України, а також представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості.
Участь судді, обраного безстроково, стосовно якого розглядалось подання про звільнення його з посади, на засіданні Комітету Верховної Ради України була обов`язковою, крім випадків, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8 і 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
У разі повторної неявки без поважних причин судді, стосовно якого розглядалось подання про звільнення його з посади, з установленням Комітетом Верховної Ради України факту отримання цією особою повідомлення про час і місце засідання розгляд питання щодо вказаного судді проводилось за його відсутності. Комітет Верховної Ради України надавав оцінку поважності причин неявки. Таким же чином проводився і розгляд питань стосовно суддів, які письмово відмовилися від участі в засіданні Комітету Верховної Ради України або стосовно яких є письмове повідомлення про їх відмову від участі в засіданні вказаного Комітету.
На засіданні Комітету Верховної Ради України розгляд подання про звільнення судді починався з доповіді головуючого.
Члени Комітету Верховної Ради України та інші народні депутати України могли ставити запитання судді щодо матеріалів перевірки, а також за фактами, зазначеними у зверненнях громадян.
Суддя мав право ознайомитися з матеріалами, довідками та висновком Комітету Верховної Ради України, що стосувалися його звільнення.
Статтею 21 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" передбачалося, що Комітет Верховної Ради України вносить на пленарне засідання Верховної Ради України пропозицію про рекомендацію або нерекомендацію щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, і представник вказаного Комітету доповідає із зазначеного питання. Частиною 2 статті 22 вказаного Закону передбачалось, що присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, є обов`язковою. Неявка на засідання не була перешкодою для розгляду питання по суті.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" кожна кандидатура для звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету Верховної Ради України. У разі якщо суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховувалось обов`язково. Народні депутати України могли ставити запитання судді щодо його діяльності. Якщо при обговоренні питання на пленарному засіданні Верховної Ради України виникала необхідність здійснити перевірку звернень громадян щодо діяльності судді або витребувати додаткову інформацію, Верховна Рада України доручала відповідному Комітету Верховної Ради України здійснити таку перевірку.
Згідно зі статтею 24 вказаного Закону з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, Верховна Рада України приймала рішення про звільнення судді з посади. Рішення приймалося шляхом відкритого нефіксованого голосування більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про звільнення судді оформлялось постановою Верховної Ради України.