ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №580/1115/19
адміністративне провадження №К/9901/28109/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 у складі судді Бабича А. М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у складі колегії суддів: Лічевецького І. О., Аліменка В. О., Кузьмишиної О. М. у справі № 580/1115/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо поновлення його на роботі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідача 1 188 004, 14 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.06.2015 по 28.03.2019.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді;
- стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.06.2015 по 28.03.2019 у сумі 417 328 грн 23 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 апеляційні скарги сторін задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.05.2015 по 28.03.2019 в розмірі 1 188 004 грн 14 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2014 № 2097/к припинено державну службу позивача, як начальника Головного управління юстиції у Черкаській області, звільнено його із займаної посади за порушення присяги державного службовця.
3.2. Позивачем було оскаржено вищевказаний наказ відповідача до Черкаського окружного адміністративного суду.
3.3. Так, за наслідками розгляду Черкаським окружним адміністративним судом справи № 823/3125/14 прийнято постанову від 04.06.2015 (24.05.2016 дата набрання законної сили ), якою:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України від 23.09.2014 № 2097/к "Про припинення державної служби ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з 23.09.2014;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 76 634,25 грн. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів. В абзаці п`ятому резолютивної частини постанови суду першої інстанції вказано, що в частині поновлення позивача на посаді та виплаті його середньомісячного заробітку за один місяць постанова суду підлягає негайному виконанню.
3.4. Судами попередніх інстанції встановлено, що станом на час вирішення зазначеного спору позивача не було поновлено на посаді. Доказів поважності причин такого невиконання суду не надано.
3.5. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що внаслідок бездіяльності позивача його право на отримання заробітної плати порушено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив відсутність виконання відповідачем судового рішення у справі № 823/3125/14, що слугувало підставою для визнання протиправною бездільяльності. Щодо обрахування суми стягнення середнього заробітку, судом першої інстанції зазначено, що оскільки позивач не був поновлений на посаді та не отримував заробітну плату за підвищеним окладом, підстави для врахування коефіціенту підвищення заробітної плати відсутні.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, в іншій частині, суд апеляційної інстанції зазначив наступне. З огляду на те, що позивача було поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області до правовідносин щодо розрахунку заробітної плати мають бути застосовані правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 817/1169/16. Судом вказано на те, що позивач фактично отримував би усі складові заробітної плати, зазначені у довідці від 23.11.2018 № 11967/10.12-37/6061 у разі виконання відповідачем судового рішення. Водночас, судом зазначено про те, що вимога про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невиконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 не може бути вирішена шляхом пред`явлення окремого позову, оскільки повністю охоплюється статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
5.1. Доводи касаційної скарги відповідача, грунтуються на тому, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги факт відсутності доказів звернення позивача до відповідача або органу державної виконавчої служби стосовно виконання судового рішення. На переконання скаржника, відсутність відкритого виконавчого провадження свідчить про поважність невиконнаня судового рішення.
5.2. Крім того, відповідач також зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено обставини отримання позивачем доходу, після поновлення його на посаді в судовому порядку.
6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому викладено незгоду з доводами касаційної скарги з підстав правильного встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та надання їм правильної та об`єктивної оцінки.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
9. За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.
10. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
11. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
12. Тобто, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
13. Водночас, стала судова практика свідчить про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
14. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника про те, що факт невжиття позивачем заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення про поновлення на посаді, не мають правового значення для вирішення адміністративної справи з огляду на наступне.