ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №2а-4119/11/0970
адміністративне провадження №К/9901/40383/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 (колегія суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П., Іщук Л.П.) у справі № 2а-4119/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю (Далі - ТзОВ) "Форест" звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (Далі - Коломийська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженоcті проведення господарської операції з його контрагентом не знаходять свого підтвердження в дійсності, у зв`язку із чим відсутні підстави для сплати донарахованих сум грошового зобов`язання по податку на додану вартість та податку на прибуток.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Мотивами вказаного рішення стали встановлені обставини обґрунтованості висновків відповідача в частині заниження позивачем податкових зобов`язань по існуючим господарським операціям. Суд першої інстанції виходив з того, що представлені копії накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Укртехнологія-Ко" (контрагент позивача, в розрізі якого проводилась перевірки) не містять жодних відомостей щодо ідентифікації осіб, їх посад та повноважень на складання і підписання документів від імені постачальника, тому неможливо встановити осіб, які здійснювали відвантаження товару зі сторони постачальника та приймання вантажу від ТОВ "Форест", оскільки наявні лише підписи сторін, при цьому відсутні прізвища та ініціали осіб, які підписали первинні документи. Крім того, у наданих копіях накладних за 2010 рік відсутні підписи, прізвище та ініціали у графі "Головний бухгалтер" зі сторони отримувача продукції та у графі "Здав" зі сторони постачальника TOB "Укртехнологія-Ко". Стосовно укладеного між ТзОВ "Форест" в особі директора ОСОБА_2. та ФОП ОСОБА_1 договору поставки пиломатеріалів та надання транспортних послуг, суд першої інстанції вказав, що договір та доручення стосувалися надання послуг перевезення, відправки і отримання вантажів на станціях Коломия, Явора та Рожнятів Львівської залізниці та не уповноважували останнього на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені ТзОВ "Форест", що відбувались при поставках товару транспортними засобами ТзОВ "Укртехнологія-Ко" на складі позивача. Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що не спростованими залишились доводи відповідача в частині відсутності у спірного постачальника об`єктивної можливості поставити зазначений товар із-за відсутності основних фондів, трудового персоналу, транспортних засобів. Суд першої інстанції не взяв до уваги як доказ вирок Коломийського міськрайонного суду від 30.01.2014, яким ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, оскільки в його обґрунтування взято до уваги судові рішення, які в подальшому були скасовані судом касаційної інстанції.
Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 04.05.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції № 0001132310 та № 0001142310 від 01.12.2011. Рішення суду обґрунтоване наявністю встановлених вироком суду обставин реальності господарських операцій позивача та його контрагента, оскільки придбаний товар пізніше реалізований третій особі.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Вказується, що суд апеляційної інстанції в порушення правил дослідження та оцінки доказів не надав належного значення свідченням свідків які були надані в ході розслідування кримінальної справи, а саме керівника контрагента позивача, який заперечував свою участь в діяльності відомої йому організації. Вирок суду, на який посилається суд апеляційної інстанції як на рішення, яким встановлено реальність господарських правовідносин позивач-TOB "Укртехнологія-Ко" винесений на підставі рішень адміністративних судів, які були скасовані Вищим адміністративним судом України. Суд апеляційної інстанції, в своєму рішенні аналізує лише послідуючі операції продажу позивачем товару, начеб-то, придбаного у TOB "Укртехнологія-Ко", - ТОВ "Опторесурс", тоді як такі господарські операції під сумнів не ставились під час проведеної податкової перевірки. Суд апеляційної інстанції в порушення засад адміністративного судочинства та вимог ухвали Вищого адміністративного суду України не надавав оцінки первинним документа, які були надані позивачем як доказ реальності та товарності проведеної угоди з TOB "Укртехнологія-Ко", хоча такі містять суттєві недоліки та неточності, у зв`язку із чим були відхилені на стадії перевірки.
У письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України, позивач просив про залишення її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.11.2011 по 18.11.2011 Коломийською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ "Форест", за результатами якої складено акт № 2898/231/31509856 від 23.11.2011.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення товариством ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Форест" з ТОВ "Укртехнологія-Ко", документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у періоді з 01.04.2009 по 31.05.2009, 02.2010 на загальну суму 642648,00 грн, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Далі - Закон № 334/94-ВР), яким встановлено завищення валових витрат на суму 535540,00 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 133885,00 грн, в тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 88 635,00 грн, за І квартал 2010 року в сумі 45 250,00 грн, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 107 108,00 грн, в тому числі за квітень 2009 року в сумі 15 300,00 грн, травень 2009 року в сумі 55 608,00 грн, лютий 2010 року в сумі 36 200,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0001132310 від 01.12.2011, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем прибуток/доходи підприємств в сумі 200827,50 грн, в тому числі 133 885 грн за основним платежем та 66942,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0001142310 від 01.12.2011, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 160662 грн, в тому числі 107 108 грн за основним платежем та 53 554 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Судами також встановлено, що висновок про порушення підприємством вимог чинного законодавства, нереальності та безтоварності господарських операцій, проведених між позивачем та контрагентами зроблено податковим органом на підставі відсутності у ТОВ "Укртехнологія-Ко" основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, а також поясненнями його директора ОСОБА_3, в яких він вказує на формальне виконання таких повноважень та реєстрацію товариства за винагороду.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом, який був задоволений судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Так, Суд розглядаючи дану справу, вважає за необхідне зазначити, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити, в рамках виявлених правопорушень відповідачем в акті перевірки, за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з названими контрагентами, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов`язковість ведення яких прямо покладено на суб`єктів господарювання.
Такий висновок, зумовлений приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону № 334/94-ВР, Закону № 168/97-ВР, які кореспондуються із приписами Податкового кодексу України.
Оцінка таким вимогам надавалась судом апеляційної інстанції без належної оцінки ділової мети та економічної вигоди правовідносин позивача з його контрагентом, обсягу виконаних ними послуг по поставці деревини обробленої на завдання Товариства.
Крім того, на переконання Верховного Суду суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та, задовольняючи позов, не надавав оцінку будь-яким документам первинного обліку, щодо належного оформлення яких відповідач зазначав під час перевірки і під час судового розгляду справи. Документи первинного обліку на підставі яких саме і здійснюється бухгалтерський облік, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час виникнення у позивача господарських операцій з досліджуваними контрагентами) мають оцінюватись в судовому порядку.