ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №810/3647/16
адміністративне провадження №К/9901/40077/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (колегія суддів: М.В. Межевич, Г.В. Земляна, Є.О. Сорочко) у справі №810/3647/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 № 0007921702.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на неправомірність дій податкового органу під час визначення статусу здійснених нею витрат за 2014 - 2015 роки та зазначає, що ці витрати пов`язані з її господарською діяльністю та безпосереднім отриманням доходу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 (суддя - О.С. Брагіна) у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції погодився з висновками акту перевірки.
Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 19.07.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Визнати протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.06.2016 № 0007921702.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що витратами для цілей ведення податкового обліку, можуть визнаватися не лише зменшення активів (фактично понесені витрати), а й збільшення зобов`язань (виникнення кредиторської заборгованості перед іншими суб`єктами). Позивач визнав витрати, які понесені ним у 2014-2015 роках не у зв`язку із фактичною оплатою наданих послуг (зменшення активів), а у зв`язку із виникненням у нього заборгованості перед цими особами (збільшення зобов`язань), що не заборонено вимогами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. Реальність здійснення господарських операцій позивача в перевіряєм період відповідач не заперечує.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Вказується на доводи акту перевірки, який не підлягає повторному зазначенню.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду її по суті.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2016, Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена позапланова перевірка позивачки на предмет дотримання нею вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 26.05.2016 № 367/1703/ 2314620928, яким встановлено порушення вимог ст. 138, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК), у зв`язку з чим донараховано суму зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 88 985,99 грн, у тому числі у 2014 році - 58 098,62 грн, у 2015 році - 30 887,37 грн.
Висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивач не підтвердив понесені ним витрати розрахунковими документами:
а) у 2014 році:
- 215 499,59 грн на користь ФОП ОСОБА_2 за послуги транспортування та розрахунково-касове обслуговування;
- 122 311,67 грн на користь ФОП ОСОБА_3 за придбану макуху соняшникову.
б) у 2015 році:
- 190 320,00 грн на користь ФОП ОСОБА_2 за послуги транспортування та розрахунково-касове обслуговування;
- 15 595,83 грн не підтверджені витрати на придбання товару.
У зв`язку із чим, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 № 0007921702 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму грошового зобов`язання за основним платежем - 88 985,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 246,50 грн.
Не отримавши позитивного результату від адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом, який був задоволений, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Згідно з підпунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи- підприємця.
У підпункті 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.