ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа №821/1919/16
адміністративне провадження №К/9901/27076/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду (суддя Варняк С. О.) від 29 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Вербицька Н. В., судді: Джабурія О. В., Запорожан Д. В.) від 29 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до управління Служби безпеки України в Херсонській області (далі - УСБУ в Херсонській області), у якому просив:
- поновити його на квартирному обліку УСБУ в Херсонській області з 23 грудня 2011 року;
- визнати протиправними дії УСБУ в Херсонській області по прийняттю рішень від 23 листопада 2011 року № 194, від 04 березня 2015 року № 207 та від 09 квітня 2015 року № 208;
- зобов`язати УСБУ в Херсонській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року на засіданні житлово-побутової комісії.
Херсонський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 липня 2019 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, закрив провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При ухваленні таких рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 порушує питання про захист свого права забезпечення житлом для постійного проживання, тобто зміст позовних вимог свідчить про наявність спору про право, а тому даний спір підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи. Скаржник зазначає, що в 2011 році його безпідставно знято з квартирного обліку, а в липні 2014 та березні 2015 року позивач двічі подавав рапорт щодо поновлення його на квартирному обліку та зняття статусу "службова квартира" з квартири АДРЕСА_1 на розгляд житлово-побутової комісії, однак комісія прийняла рішення про відмову у їх задоволені.
23 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 25 березня 2020 року призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, наказом начальника УСБУ в Херсонській області від 07 серпня 2003 року № 62/ДСК ОСОБА_1 надано службову квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, житловою площею 38,0 кв. м, загальною площею 73,4 кв. м на склад сім`ї з трьох осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Згідно протоколу житлово-побутової комісії УСБУ в Херсонській області від 05 грудня 2007 року № 179 ОСОБА_1 та його членів сім`ї включено до загального списку на отримання житла, а саме вказаної вище квартири.
23 грудня 2011 року на спільному засіданні керівництва і профкому УСБУ в Херсонській області прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 194, про зняття позивача з квартирного обліку по УСБУ в Херсонській області ОСОБА_1 на підставі підп. 2, 3 ч. 2 ст. 40 Житлового кодексу України у зв`язку з переведенням на службу в АР Крим.
В 2014 році ОСОБА_1 переведено на службу до УСБУ в Херсонській області, а 10 липня 2014 року позивач подав керівництву УСБУ в Херсонській області рапорт про поновлення його на квартирному обліку та зняття з квартири АДРЕСА_1 статусу "службова" для оформлення її у власність.
Рішенням житлово-побутової комісії УСБУ в Херсонській області від 04 березня 2015 року, оформленого протоколом № 207-А, відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року з посиланням на відсутність підстав для поновлення його в черзі осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Рекомендовано позивачу подати рапорт щодо зарахування його на квартирний облік.
12 березня 2015 року ОСОБА_1 подав керівництву УСБУ в Херсонській області рапорт про зарахування його та членів сім`ї на квартирний облік до черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов, та рапорт про зняття статусу "службове житло" з квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням житлово-побутової комісії УСБУ в Херсонській області від 09 квітня 2015 року, оформленого протоколом № 208, відмовлено у зарахуванні позивача та членів його сім`ї на квартирний облік по УСБУ в Херсонській області у зв`язку з відсутністю в повному обсязі документів та розбіжністю в ним. Рапорт ОСОБА_1 щодо зняття статусу "службова" з квартири АДРЕСА_1 не розглянуто з посиланням на те, що він та його родина не перебувають на квартирному обліку в УСБУ в Херсонській області.
Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).