ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №808/1731/16
адміністративне провадження №К/9901/19527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Каракуші С.М. від 16 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Баранник Н.П., суддів Дурасової Ю.В., Щербака А.А. від 09 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління державної казначейської служби України у місті Запоріжжі про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач, Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач 1, СДПІ), Управління державної казначейської служби України у місті Запоріжжі (далі - відповідач 2, УДКС) про: 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо неподання УДКС висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації за листопад 2015 року у розмірі 11140167 грн.; 2) стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ по декларації за листопад 2015 року, у розмірі 876238,05 грн.
На обґрунтування позову зазначило, що невиконання відповідачем своїх обов`язків, визначених у пунктах 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), призвело до несвоєчасного отримання Товариством бюджетного відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, у зв`язку із чим просить стягнути таку пеню.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України (УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області) на користь Товариства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2015 року в розмірі 876238 (вісімсот сімдесят шість тисяч двісті тридцять вісім) 05 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що СДПІ за результатами перевірки визнала право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2015 року в розмірі 11140167 грн., підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми і у визначений законодавством строк подала до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відтак не допустила протиправної бездіяльності. Однак відповідна сума бюджетного відшкодування ПДВ отримана позивачем лише 27 травня 2016 року, тобто несвоєчасно, а тому визнав наявність підстав для відшкодування пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості в силу вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України за 114 календарних днів (з 04 лютого по 27 травня 2016 року).
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач 1 зазначив, що у відповідності до встановленої законом процедури бюджетного відшкодування ним своєчасно подано до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому судами попередніх інстанцій не враховано, що в силу положень статті 200 ПК України та з урахуванням правового висновку Верховного Суду України, стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту прав платника податку, адже визначений законом порядок не передбачає бюджетне відшкодування у спосіб судового стягнення.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 грудня 2015 року Товариством подано до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за листопад 2015 року №9258094768, якою визначено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку в розмірі 11140167 грн.
У період з 22 грудня 2015 року по 16 січня 2016 року відповідачем 1 проведено камеральну перевірку щодо правомірності нарахування ПДВ за листопад 2015 року (за податковою декларацією з ПДВ від 21 грудня 2015 року №9258094768), за результатами якої складено довідку у формі висновку від 16 січня 2016 року №23/47-0/00186542, у якій зазначено, що при відображенні Товариством бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 11140167 грн. порушень не встановлено.
22 січня 2016 року СДПІ сформувала висновок про суми відшкодування ПДВ №100-20 на суму 11140167 грн., який разом із реєстром висновків про суми відшкодування ПДВ отримані УДКС 25 січня 2016 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції (вх. №8-183).
Листом за вих. №04-08.14/166-447 від 10 лютого 2016 року УДКС повернуло відповідачу 1 вказаний висновок у зв`язку із відсутністю узагальненої інформації щодо визначених у висновку обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ.
Також судами встановлено, що в подальшому контролюючий орган неодноразово направляв до УДКС висновки про суми відшкодування на користь позивача ПДВ у розмірі 11140167 грн. та реєстри висновків, однак такі документи повертались без виконання.
27 травня 2016 року УДКС отримано узагальнену інформацію щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ, сформовану за зверненням головних управлінь ДФС.
Відшкодування ПДВ за декларацією за листопад 2015 року в сумі 11140167 грн. позивачем отримано 27 травня 2016 року, що підтверджується копією платіжного доручення №688.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.